а давай хотіти трішки більше, ніж можливо
а давай повіримо в чудо
може й наївно
може і зовсім
але радій, рибо,
радій і мрій.
ще нічого не втрачено.
ще не пізно, щоб бажання почали збуватись.

play this song and take a glass of red wine.

make this Saturday perfect <3

хочеться знову написати драматургію...
надихнули Сімона і Марек...
шось про дівчат, про захоплення...
можна і "Jak się zakochać i nie zwariować"...
розказували б жінки... о, мені це подобається. вже бачу картинку. зі всіма інтонаціями, звичками, розповідями, парадіями, переживаннями і порадами. саме це, що я хотіла написати, але все не могла вибрати форму. власне те, що треба. а можна деколи показувати ай тексти з соціальних мереж на бекграунді.
о, це саме те, що треба.
ночі стають все продуктивніші :)

ПиСи - лиш би не відкладати з написанням. можна почати завтра :)

Господи, що Ти хочеш мені цим сказати?
написати йому листа, так?
спробувати? навіть ціною зранень і скалічень?
не знаю...
але бачу цю усмішку і розумію, шо варто спробувати,
але тепер вже не впевнена, що Марек саме та людина,
його поведінка досить дивна.
можливо, я закохалась в образ, який сама собі придумала.
впевнена, що я не вимагаю надто багато.
просто спробувати.
просто показати йому, що може бути так, а може бути інакше.
а він вже хай сам для себе вирішить. з моєю допомогою :)

а ше мені вчора казав Патрік, шо мені варто читати свої вірші іншим.
шо в мене досить добре получається - душевно, зі змістом і в гарній формі...

цікаво, як то все буде завтра в театрі. чи він просто втече, чи таки висидить біля мене.

а ще я зрозуміла, що мені подобається моя поведінка, коли я закохана.
я стаю більше активна і більше спілкуюсь з людьми, більше відкриваюсь і показаю, яка я є насправді. така, яка сама собі подобаюсь.
так, закохана я однозначно собі подобаюсь :)

На добраніч, Тато!
хоча в Тебе і не має жодного часу і жодної ночі, тільки Любов, тільки Любов!

фліртували
очима
руками
ногами
долонями
стопами
і вигинами тіла
фліртували
закохались
забулись
забули
були
и

Хочеться написати йому листа, показати, шо може бути так, як в школі.
Але потім сумніваюсь чи варто.
Але з другої сторони, а що найгіршого може статись, якщо я так зроблю? нічого. максимум, то він це не оцінить, але більше нічого особливого. а хорошого все ж може статись багато.
напишу йому. і подарую приправи. хай пам*ятає про мене. хай йому смакує :)

Písmena ve tvém jméně 
jsou tkána z jemných světel,
neboť pomyslím-li na tebe, 
rozsvítím se a zářím.

Chtěl bych horkým dechem 
kreslit po tvé siluetě,
být vycházkovou holí, 
až dožene tě stáří.

A slibuju, že zapíšu se do tanečních hodin.
Budu nenápadnou krajkou na tvé plesové róbě,
ať půjdeš kamkoli, já tě doprovodím.
Mám takový pocit, že přirosteme k sobě.

Přeju ti sebe 
na sto let dopředu.

такий крутий текст!
як би я хотіла, щоб мені хтось так колись заспівав...ум...

от сьогодні хочеться співати "Під облачком"...
Ще трохи хвора, але піду, певно, пройдусь хоча б купити їсти і видрукувати грецьку.
треба зібрати речі і приготувати презентацію.
а ще хочеться бути з Мареком.
не знаю чому і навіщо, але хочеться показати йому, що буває по-іншому, а не лише так, як він звик.
писати йому сьогодні чи ні :-/
кажуть, що забагато, то нездорово.
але з другої сторони - за своє щастя треба боротись.
а тут якраз той випадок, коли "я також сильна, коли знаю, чого хочу".
він, певно, налякався тої фрази на кухні :)))

а ше моє письмо часто передбачує події.
цікаво так.

допомогла собі...
точно.
хотіла добити. на, маєш. прямо з голови.
а ше смски йому пишу.
дурепа.

Знаєш, я розумію, що я жива, коли мені хочеться думати про майбутнє, коли мені хочеться щось планувати, коли мені просто хочеться...

От написати б плани на 2017. А чому не почати сьогодні?
*прочитати 15 книжок
*зняти 10 фотопроектів
*написати 6 постів і десь опублікувати
*3 статті
*3 конференції

ой, це все так вимогливо і нецікаво...
а якщо так:
*5 країн?
*5 раз виїхати в гори?
*познайомитись з 10 творчими людьми, з якими б створили щось разом
*спробувати 6 нових творчих занять, яких ніколи не пробувала
*купити 3 нових плаття, в яких буду виглядати ідеально
*довірити комусь себе фотографувати

так вже цікавіше :)

а ще просто "мрії", або те, що не планується, але хочеться:
*поїхати в якусь африканську або азійську країну
*виграти якийсь творчий конкурс, або взяти участь у виставці
*знайти нормальне житло і хороших сусідів!

ТАК, таки знайти своє житло, де б не було меблів і можна було б все зробити самому і можна було б туди запрошувати знайомих на вихідні, або серферів...
ох, і нічого не боятись, пробувати все і бути в собі впевненою, так!
так вже хочеться нормальної роботи і відповідальності хоча б за саму себе.
нічого не боятись, нічого!
в мені є всі риси, необхідні для успіху!
я все зможу!
взяти себе в руки!

#MATE
Pravda navrhuji rolí.
Uplně nahodně.
Loučíme se.
Co ted' zkoušíš ty?!
Já mám u p*
Výměna rolí.
Vážně, Vážně se omlouvám.
(ironicky) Jasně...

поки ти спиш
вітер приносить зиму
поки сплю я –
в тебе нічний сеанс

ми живемо
ніби йдемо на зміну
ніби для нас
буде окремий шанс

шанси як сенси
перегорають швидко
сенси і шанси
скоро покриє сніг

вітер несе
хусточку як молитву
щоб обігріти
і прихистити всіх

вітер – потік
в ньому є сенс пропасти
секс як інстинкт
як основний рефлекс

поки ти спиш
я генерую шанси
поки я сплю -
ти генеруєш сенс

© Іздрик


Якщо б мені вдалось його переконати.

Якщо б мені вдалось йому показати, яким він може бути.

Якщо б мені вдалось повернути його до стану "як в школі".

Якщо б він повірив, що так все ще може бути.

Олегу ж я також надоїдала. Але перед тим, я в нього не залишалась на ніч.

Спробувати? Написати?

Не знаю. Все ще маю час подумати.

Хотіла б з ним писати. Думаю, мало б бути цікаво.

Сумніваюсь, що він погодиться, але можна спробувати,

Ахілла поранили в п'яту
стрілою,
не ворога,
Купідона,
що гірше татарина,
приходить завжди невчасно.
Ахілла поранили вп'яте -
неглибоко,
ледь зачепили
фліртом.
Весною у бабці на погоду крутять коліна,
а у мене безщадно до крові випалює п'яти.

читаю попередній пост і просто не розумію, за шо мені так...
він мене просто використав
може я йому і подобаюсь, але не настільки, шоб тратити свій час на дівчину, з якою він не може переспати.
тепер написала йому чи він має час на пиво з "подругою", шо в мене в голові повна каша і шо я потребую з кимось виговоритись, і шо обіцяю не говорити про нього.
якшо він нічого так і не відпише, то планую написати йому ввечері "в мене 3 тижні. спробуєш?".
той образ, яким я собі його уявляла повністю розбився. чи подобається він мені таким, який він є? не знаю. поняття не маю, який він насправді. в кожного з нас свої чорти в тихому омуті. в кожного з нас чорні, як крук, кучері. хочу спробувати допомогти йому, щоб з тих кучерів виросли пальми. йому буде важко. він надто слабкий, щоб спробувати, або не настільки зацікавлений в мені. таке враження, шо його більше цікавить моє тіло ніж я. а може він просто ще не зустрічав таких дівчат, як я: по-справжньому мудрі і нереально дурні водночас.
а ше тепер з Сімоною маю подібне відчуття, як з Чінарою. розумію, шо вона мені подобається, але не хочу думати про те, що вони були разом.
та, він слабкий. він просто ведеться на повідку в дівчат і своїх тваринних інстинктах.
не знаю вже чи хочу бути з ним, чи просто хочу показати йому, шо він може бути сильний.
та, після мене хлопці змінюються і швидко розвиваються. може і з ним так буде.
хочу показати йому свою другу сторону. не знаю чи йому буде цікаво, але можна спробувати. можна грати по моїх правилах.
шоб там не було, мені з ним було приємно. звичайно, зараз осадок і злість. в тому числі і на себе. але просто хочу прийняти свої помилки, попросити вибачення - щиро, і намагатись більше не повторювати. Господи, не знаю для чого мені той весь дурний досвід і дуже активно за останній час. але то так, певно, має бути. Шустак також багато дурниць натворив, але він не боїться ними ділитись і остерігати молодь, навертати її і запевнювати, що вони можуть стати кращими.
Господи, дай мені мудрості і вибач!!!
Люблю Тебе!
Дякую за Твою любов!
Вбережи мене від лихого і лікуй моє серце, будь ласка!

Все, що не ламає нас, робить нас сильнішими.
Звучить дуже пафосно, але так воно і є.
Певно, я дорослішаю.
Або розумію, шо старію.
Сама можу запропонувати хлопцю зустрітись.
Ну як запропонувати :-/
Написати, шоб він дав знати, якшо захоче піти на каву/пиво/глінтвейн, бо я хочу розвіятись.
Дивно то, певно, звучить. Особливо після того, як він питав чи в мене не рвуться мої гарні колготки, а я просила вибачення, шо дзвонила до нього вночі по п*яні.
Не відписує.
Не знаю: або не прочитав, або не знає, що писати.
Або ж я його відлякала.
Якщо налякала, то мабуть, то не моє. Мій має бути розумний і впевнений. І готовий до того, що я активна, що можу робити перший крок і приймати рішення. Якщо він цього не сприймає, то я не його типаж.
А в червневому повідомлення я писала, що хочеться лягти на дно і покритись мохом.
Ні, сьогодні так не буде.
Дещо таки змінилось.
Певно, почала більше себе любити.
Купляю собі плаття і парфуми.
Себе потрібно любити.
І та, певно, куплю собі ще якісь цікаві колготки. А шо мені молодій ;)

була в мене Дарія. казала, шо з ідеєю проекту все ок. варто писати. навіть самій. думаю справлюсь. головне - робити все активну і натхненно і не тягнути до кінця дедлайну.
те ж стосується і магістерки.
сьогодні фотографую, потім йду на службу, а ввечері "імпрув май скілз" - поновлюю інформацію у списка досягнень, обробляю і розсилаю фото і починаю шось писати і вчитись. так!

Починаю писати звіт про жовтень вже зараз, бо потім згадати все за один день буде важко. Отже...
Якийсь цей місяць дуже насичений, але нічого толкового. Принаймі, я не можу на чомусь конкретному зосередитись, але все ж було всього по-трохи. Плюс, здається, в мене почала підніматись самооцінка. Ну так хоча б трооошечки :)

Книжка місяця

Подорож місяця

Не хочеться казати,що Краків, але так, мабуть, і є. Нічого цікавішого цього місяця не було ...

Страва місяця

Тварог з карі!!! І мафіни з вином :) І мандаринки!

Найприємніша домашня активність місяця

Пекти мафіни для капуцінів :)

Натхнення місяця

Ем... тут важко. Ніби було і багато всього, але і нічого конкретного. Те, що я долучилась до "можливостей" - це ж також натхнення? і всі плани на пости в ФБ, так?

Зворушення місяця

Листівка-гармошка на тренінгу в Кракові. Це так приємно. Буду тепер її перечитувати. Для підняття самооцінки :)

Людина місяця

Наташка! Відважна, креативна, весела, творча, цікава і вміє зацікавити. Надіюсь, що я з нею ще побачусь. Принаймі, буду підтримувати зв*язок!

Творчий процес місяця

навіть не знаю. Фото все ще рахуються?

Робочий процес місяця

Переклади! переклади умов. Це щось з чимось. Але це варто в житті пережити. Хоча б для того, щоб зрозуміти, що це абсолютно не моє.
А також тренінг. Не думаю ,шо я там виклалась на всі 100, але на 70 - це точно!

Досвід місяця

Те ж, що і робочий процес!

Рішення місяця

Мрія місяця

Радість місяця

Поговорити з бабою і дідом по скайпі! послати мамі подарунок поштою!
Родина - це те, що приносить мені радість!

коли розумієш, шо все робиш правильно.

щойно написав Марцін, щоб я їхала на його проект в польській команді. а перед тим писала Мар*яна, запрошувала їхати від України. отаке-от. але я їду на Retooled. надіюсь, що навчусь там багато корисного і познайомлюсь з потрібними людьми.
Господи, як же мені подобається неформальна освіта. і театр неформальний. в мене таке враження, шо мені по житті весь неформат подобається :)
але навчання я ж не закидаю. ну лише трішки. але на одполедне я все ж подалась. надіюсь, що заявку приймуть. на пари я записалась. сесію мала б закрити, якшо буду нормально працювати.
на роботу ходжу. гроші заробляю.
їсти готую.
плаття і сережки купляю.
все нормально.
даю собі раду.
про сім*ю дбаю.
мамі подарунок вибрала. в понеділок вишлю.
здається, шо я йду в правильному напрямку.
Господи, провадь мене і підказуй.
наповняй моє серце собою. прошу!

хочу плаття!
чесно кажучи, навіть не усвідомлюю чому.
просто, хочеться бути такою ж красивою, як Шейда. Але це ж від плаття абсолютно не залежить. Звичайно, окрім зовнішності, це так залежить від поведінки, рухів, погляду, впевненості, роботи з камерою, манер, розмов. Ось цього всього мені і треба навчитись. А в першу чергу - впевненості, так!
Придумала, що можу замовити собі плаття і написати статтю, як мотивацію, щоб заробити. Тут мотивації у дві сторони: купити плаття, щоб почати писати і почати писати, щоб врешті купити плаття, яке я хочу.
Треба дорослішати! Треба себе любити! Бо якщо сам себе не любиш, то хто Тебе врешті полюбить.
В мене зараз абсолютно немає нічого, на щоб я потребувала грошей. Ок, подорожі. Але більшість з них я все-одно отримую безкоштовно. Так, я витрачаю гроші на місці, але тренінги, проживання і їжа - безвозбєздно :)
А ще я зрозуміла, що мабуть таки дорослішаю, бо окрім плаття, я ще доросла до того, що готова платити за Еразмусівський тренінг, коли тема справді цікава, і мені все-одно в який країні відбувається тренінг, навіть якщо в сусідній Польщі і Кракові, в якому я вже сто разів була.
А ще я хочу сьогодні піти на відкриття магазину і сфотографуватись з фортепіано. Тільки треба якось відповідно одягнутись чи шо. Але треба все випрати. Ну ок, шось придумаю.
А щодо статті, то це б не повинно бути складно. Важливо - вибрати тему, яка мені близька і якою хочеться поділитись і уявити, що я пишу до Кацпера або Ані.
Я ж пишу! Я ж фотографую! Я розвиваюсь!
Я починаю нарешті по трішечки робити кроки до себе самої! Так!

Дякую Тобі безмежно за дар життя, віри і цілий світ, що навколо нас!
Твоя Вікторія

вчора цілий день просиділа в мережі. не зробила нічого вартісного.

не дивилась взагалі в блокнот і забула, шо сьогодні мала прийти на пару до Бари.

нікого обманювати не збираюсь. ну може зовсім трішки :)
зараз напишу їй, що сплутала тижні і думала, що в нас зустріч через тиждень.

надіюсь, шо вона сприйме це нормально. 

зараз думаю чи я змінилась за минулий рік. що мені дала Чехія.

так, я змінилась.

так, я вивчила нову мову. зараз я говорю чеською набагато краще, ніж колись. це помітив навіть Войда. і це круто. і дуже приємно.

чи піднялась в мене самооцінка? і так, і ні. я боюсь і не боюсь когось шось спитати, щосб запропонувати. я однозначно не боюсь брати на себе відповідальність. я все більше цікавлюсь методами неформальної освіти і роботою з молоддю. може колись я буду міністром освіти, молоді і спорту, а? а перед тим встигну попрацювати в якомусь посольстві. а чому б і ні? все в цьому житті реальне, якщо цього хотіти і в першу чергу не соромитись про це говорити. не соромитись мріяти!

а ще мені багато впевненості додали два останні проекти в Грузії і Норвегії і люди, які там були. так, мені додали впевненості ситуація з Чінарою, хоча це і звучить парадоксально. 

не знаю чому мене в професійному плані не змінили переклади в Тезе і Кракові. можливо, через те, що я сприймала це лише як допомогу, а не роботу. але насправді я маю гордитись собою за зроблену роботу. і бути вдячна Богові за таланти і можливості служити ними!
а ще я хочу врешті почати писати. не важливо: українською, російською, англійською. просто почати писати. і публікувати - це зараз найважливіше для мене. бо до сьогодні те, що мені приносить найбільше задоволення - письмо, ховається в тіні і я цього нікому не показую. можливо ніхто і не знаю на скільки я люблю писати. можливо і я сама не знаю на скільки я вмію писати і зацікавлювати і надихати. найважливіше - почати і розуміти, що Рим не побудували за один день. в будь-якому успіху більшу роль відіграє праця і наполегливість, а лише на третьому місці - талант.

писати. подумати: репортаж, мотивуючі статті чи інтерв*ю. впенена, що я знайду щось для себе.

також хочу взятись за написання Еразмус проекту (нехай навіть і сама) і ведення TDS групи, нехай навіть хтось і буде думати, що це занадто, нехай це навіть і буде неуспішно, але все ж це буде практика!

на сьогодні якось так :)
обіцяю писати частіше! і більше ;)

"але, женщина, у тебя уже две фотографии в паспорте! " :)))

Осінь - це коли дзвониш по скайпу друзям, щоб разом їсти яблука.

Доросле життя - це коли живеш окремо і врешті можеш їсти фасолю ложкою прямо з банки.

Вирішила запровадити собі щомісячні огляди. Не хочу це називати звітами, щоб не звучало якось примусово. Це все лише моє бажання ще раз згадати, що хорошого зі мною трапилось і, можливо, поділитися цим з іншими у майбутньому, коли буду готова до публічного ведення блогу.

Отже, вересень...

Книжка місяця

Читала я небагато, обманювати не буду. Але розкажу про книгу, яку купила на барахолці в Осло. Книга про каву, способи її приготування і рецепти десертів з використанням кави.

Подорож місяця

Однозначно Норвегія! Осло, Грюндален, Трюсіл і шведсько-норвезький кордон - це все я буду пам'ятати ще довго. Неймовірна природа і довершена скандинавська архітектура, уммм.

Страва місяця

Мамина закрутка вишні у власному соці!

Найприємніша домашня активність місяця

Поклеїла карти на шафу. Залишилось ще видрукувати фото.

Натхнення місяця

Натхнення опублікувати свій вірш на ФБ. Неочікувано, але я це зробила.

Зворушення місяця

Ой, тут важко вибрати щось одне. Коли бачиш свої фото на виставці у Норвегії, так, це зворушливо. Коли бачиш багато малих дітей у театрі або ж в слінгах у горах - це також нереально зворушливо.

Людина місяця

Мама Маріта, Чінара, ну і Уцхо, як не крути.

Маріт захоплює своєю активністю, відповідальність, простотою і креативністю. В свої 30 вона почала навчання в Осло, багато подорожувала, бере участь у багатьох проектах, пише і реалізовує свої проекти, проводить набір до своєї НГО в Трюсіл і має хороші стосунки в родині і громаді. Вона надихає, вона крута!
Чінара надихає свої впевненістю і наполегливістю. Впевненістю, що те, що вона робить - вартісне. Вона не звертає уваги на відгуки інших, а робить те, що їй подобається. Вона вибирає своїх людей і з ними спілкується. Вона не боїться сказати, що думає. Вона не боїться бути сама. А ще вона круто пише. Справді. І нехай навіть її англійська далека від ідеалу, вона все ж пише. Цікаво, а чому саме англійською? Щоб більше людей прочитало, чи щоб прочитали ті, для кого це написано. Також подобається те, що вона самостійна і фінансово незалежна. Надіюсь, що за 2 роки я буду хоча б трішки на неї подібна. Також буду впевнена і самостійна.

Уцхо. Якшо б не він, то я б не так була натхнення, я б не фотографувала вночі, я б не чула багатьох шалених історій, я б не звернула увагу на Чінару, я б не цінувала доторків. Ну, якось так.

Творчий процес місяця

Вірші. Фото. Публікація віршів і обробка фото. 

Робочий процес місяця

Я почала більше писати. Поки що не то, що потрібно, але все ж. В мене відкрився якийсь потік письма. Я знову розпечаталась. Пишу пости, коментарі, статті. Можливо, скоро врешті допишу і диплом :). Найважливіше, що процес вже пішов.

Досвід місяця

Однозначно, проект в Норвегії. Навчилась працювати з фото, керувати соціал медіа, обговорювати плани на майбутнє, шукати команду для втілення нового проекту. Надіюсь, що подкаст-проект ми все ж напишемо, виставку в Чехії проведемо, а я, можливо, знайду грант на виставку в Грузії.

Рішення місяця

Податися на Еразмус в Естонії. Чому? Не знаю. Єдине пояснення - фінанси. Більше жодної логічної причини не знайду.

Мрія місяця

Ем, навіть не знаю. Свої читання? Своя публікація фото або тексту? Так, можливо це мрія.

Радість місяця

Зданий докторський семінар і продовження стипендії :)



Ок, це був вересень. Надіюсь, що жовтень буде не менш цікавим ;)

" НЕвіталік був би класним, якби він був не таким, яким він є" :)
Я.Р.
28.09.2016

Знаєш, найбільше мене мотивують, коли оцінюють поглядом з голови до ніг. І ні, не чоловіки, бо вони оглядаються за кожною, а жінки. Бо жінка буде оцінювати лише ту, яку сприймає за конкурентку.
Оломоуц. Саме тут, здається, я отримала найбільше таких поглядів.
Це надихає розвиватись. Це надихає гарно вдягатись. Це надихає створювати атмосферу навколо себе. Так!

П.С.
Таки Естонія. Таки шось нове. Семестр в школі ще не почався, а я вже хочу його закінчити. Допишу диплом в Польщі і буду мати більше часу для креативу. За одно появиться більше тем для перезентацій. Не буду писати "якось так", бо цього разу точно буде "так". Цього разу інтуіція, логіка і впевненість в собі збіглись у відповідному моменті!
дякую.

ти надихнув мене бігти далі. ти показав, що я все ще сильна. достатньо сильна, щоб почати знову.

що я втрачаю? небагато. декількох друзів зі сполча і атмосферу вурмовки. та все ж я себе заберу з собою. я залишу все зайве, приберу в голові, а звідти в рюкзаку принесу креатив і нові думку, нові начала.

хотілося б в Осло, та Тарту все ж дешевше і ближче. могла б там працювати над слов'янською програмою. або ж класикою. там в першу чергу - над самою собою. це ж досвід, чи не так? а ще хотіла б побачити Шоккін груп в дії, там, звідки вона походить. може все ж варто? так, щоб організувати радіо театр, так?

розкажу про це мамі. буду з нею відкритою. принаймні спробую. бо я вже втомилась грати і бути тою, ким я не є. хоча може колись нею і була.

ще раз дякую! нічого в житті не минає безслідно. головне вчасно зрозуміти, куди ці сліди ведуть! крапка.

if I was a bird, what kind of bird will I be?
dove?peaceful and calm? or that one that shits on everything and everyone around?
a peacock? that one with bright tail full of colours or that white, shy and humble but very anoing at the same time?
a raven, black or white raven? I guess, yes. that's totally who I am, it suits me perfect. black or white - it's my everyday choice. Mimicry is also possible.
Hold on! Spread your wings, dear!

Συμφωνία αρ. 1 – Τάσος Λειβαδίτης (απόσπασμα)
Και σμίγουν και χωρίζουν οι άνθρωποι
και δεν παίρνει τίποτα ο ένας απ’ τον άλλον.
Γιατί ο έρωτας είναι ο πιο δύσκολος δρόμος να γνωριστούν.
Γιατί οι άνθρωποι, σύντροφε, ζουν από τη στιγμή
που βρίσκουν μια θέση στη ζωή των άλλων.
Kαι τότε κατάλαβες γιατί οι απελπισμένοι
γίνονται οι πιο καλοί επαναστάτες.
Και μένουμε ανυπεράσπιστοι ξαφνικά, σαν ένα νικητή
μπροστά στο θάνατο ή ένα νικημένον αντίκρυ στην αιωνιότητα.

http://www.pillowfights.gr/pillow_news/item238/%CE%94%CE%AD%CE%BA%CE%B1_%CF%80%CE%BF%CE%B9%CE%AE%CE%BC%CE%B1%CF%84%CE%B1_%CE%B3%CE%B9%CE%B1_%CF%84%CE%BF%CE%BD_%CE%AD%CF%81%CF%89%CF%84%CE%B1

Сумую за людьми, яких навіть не знаю.
Проводжу півдня/півжиття у фейсбуці.
Поки цей запис, навіть без відео, продилилось вже десять мільйонів.
Завтра напишу Барі і назви майбутніх лекцій. Може від цього стане трохи легше.
А зараз повертаюсь до диплому, не свого, і редагування.
Про свій же подумаю потім.
А з ним було добре. Молитись.

#91деньосені
#91daysofautumn
#91daysoffall

більше фотографувати. більше цінувати. більше практикувати, розвиватись і піднімати самооцінку!

1. звертати увагу на те, що я їм. смачно готувати для себе щось свіже. більше пити.
2. кожного дня мити голову зранку і приводити себе в порядок так, щоб в кожну хвилину я могла вийти на вулицю. робити селфі.
3. виходити частіше на вулицю. більше гуляти.
4. пити лише ту каву, яку я буду знати, що це за кава, який сорт і яке приготування!
5. більше звертати уваги на навчання і письмо.
6. писати morning pages
7. регулярно читати
8. займатись самостійно в спортзалі
9. робити фото щодня про осінь і ділитись думками. в інста - щодня, узагальнення на фейсі - раз в тиждень.
10. подорожувати. мінімум 3 різні міста в Чехії за цілу осінь.
11. почати фріланс написання статтей.
12. навчитись обробляти фото і відео.

Why I don't post my writings on the Facebook OR The story about purple notebook

це так дивно – між нами ніякої близькості
тільки ці кілометри і різні умовні бар'єри
в обіймах твоїх я гойдався би наче в колисці
але замкнуто брами зачинено парки і сквери
і ніщо не римується – двері не входять в одвірки
і маршрути в квитках і сеанси підкреслено різні
навіть кров і любов ми розлили по різних пробірках
навіть слово і зойк все ніяк не вкладаються в пісню
це так дивно усе
бо щоденно
щонічно
ніколи
не виходжу із тебе як не виходять з запою
і хапаю мов риба повітря –
налякано
кволо:
дай дихнути тобою
дай ще раз дихнути тобою

© Іздрик

It’s so strange, there is no closeness between us,
only these kilometers and different conditional barriers
I would like to swing in your embrace like in a cradle
but all the gates to the parks are already closed
and nothing can match with rhyme, and doors do not fit their frames
and tickets for trips and for cinema are totally different
and even blood and love we managed to put into different vials
from our words and wail even song cannot be written
everything is so strange
because every day
every night
never
I will never escape from you, as I will not escape from much drinking
and I keep breathing like a fish
in fright
and weakly
let me breath you
let me breath you again

гель для душу. хм, цікаво чи буває гель для душі?

Реальность такова, что не столько важно наличие мужчины рядом,

сколько отсутствие идиота, который тянет из тебя все жизненные силы

По лініях наших долонь

шукаєм дорогу до раю.

Добігаєм до прірви 

і стрибаєм у безодню очей.

Твої, мов розлогий праліс -

манять затишком і прохолодою.

Мої, мов солоні хвилі -

граються сонцем і заколисують.

Мовчки по стежках ходимо,

що в долонях наших залишені.

Не здогадуємось, що хтось нами грається.

Що десь там є наш Карабас.

Коли не хочеться нікуди виходити. Коли не хочеться нічого міняти.

Коли сидиш в Понорці, мовчки про себе рахуєш до трьох, підводишся і ідеш до нього.

Коли дві намагаєшся щось прокричати йому до вуха. Коли мовчки ідеш за ним повз всіх і виходиш на вулицю. Коли питаєш, як його звати. Коли він повертається на роботу. Коли він оглядається на тебе і ще одного, випадкового. Коли знаходиш в інтернеті його фото. Коли довго роздумуєш чи писати. Коли не чекаєш на відповідь. Коли чуєш, як мох починає ставати теплішим. (крапка).

Вже скоро підходить до кінця перший рік навчання в Чехії. Часом мені здається, що я абсолютно нічого не роблю і не розвиваюсь, але потім, коли поцінаю оцінювати всі події, то розумію, що цей рік був досить насичений і справді потрібний.
* Я почала навчання на доктораті. Ще до кінця не розумію для чого він мені, але моя тема мені подобається. Нехай я нею і не займаюсь повністю науково, але все ж це моє, це саморозвиток і самовираження!
* Я почала працювати. Серйозно працювати, офіційно :). Нехай і лише один раз в тижню, але грецька для мене - це справжній виклик. Завдяки цьому року я розумію, що викладання - це моє. Мені подобається проводити час з людьми, мені подобається ділитись своїм досвідом, поглиблювати інтеркультурний діалог.
* Я зрозуміла, що різні проблеми з візами, страхівками і т.д. - це не так вже і страшно. Краще нічого не відкладати, бути впевненою і часом навіть впертою.
* Почала вивчати шведську і значно покращила чеську. Зрозуміла, що мови - це моє!
* Почала перекладати. Поки що важко щось оцінювати, але мені подобається. Хотіла б присвячувати цьому більше часу! Надіюсь, що книжку я завершу швидше, ніж вишивку :). Хоча і вишивку варто було б вже завершити.
* Навчилася сама планувати подорожі. Іспанія, Литва. Зараз ще і Грузія.
* Навчилась не боятись представляти себе і пропонувати допомогу. BeInternational, театр, Нератов.
* Навчилась витрачати гроші на важливі покупки. Купила телефон. Ну і заробляти ці гроші також навчилась.
* Знайшла людей, з якими мені добре,з якими мені добре молитись - Міхалське сполчо.
* За цілий час навчання не їла м*яса і почуваюсь прекрасно.
* Знайшла постійний транспорт додому-здому.
* Почала більше писати, здається. Пішла на курси письма від Прохаська.
* Покращила спілкування з батьками. Стала з ними більше відверта.
* Танцювала. Але лише в першому семестрі. Хотілося б більше.
* Вчила англійську і писала академічні тексти. Навіть таке було :)
* Більше часу спілкуюсь з Ярусею.
* Перестала пити щодня каву. Почала пити більше води і овес.
* Мінус! Надто багато часу проводжу в інтернеті.


Плани на наступний рік:
* Знайти додатковий дохід. Переклади, репетиторство, редагування, копірайтінг, блешаки і мило/листівки/кекси.
* Продовжувати вчити шведську.
* Почати писати проект.
* Писати частіше і публічно.
* Провести воркшоп, читання або виставку. Не боятись показати себе такою, яка я є. Не боятися просити допомоги.
* Захистити диплом. Поїхати на конференцію. Опублікувати наукову статтю. Поїхати до Польщі на дослідження і опрацювання анкет.
* Більше залучатися до життя Оломоуца і знайомитись з "потрібними" людьми.
* Почати вести блог або ж і влог. Ділитись з людьми інформацією. Усно, письмово і в живу!
* Більше працювати над латиною і грекою. Більше читати, писати і аналізувати до докторати.
* Виражати себе. Творити!
* Танцювати! Або займатись спортом.
* Більше читати. Більше часу проводити на вулиці.
* Працювати щодня! Вести щоденник досягнень!

Так деколи є, що ти щось придумаєш, хтось поширить твою ідею, інші її підтримають, а ти потім сам не можеш в цьому взяти участь.
Так і з пікніком в середу. Всі можуть прийти, окрім мене. А я так хотіла на пікнік :(
Навіть не можу собі уявити відчуття Стіва Джобса, коли його вигнали з компанії, яку ж він сам і створив.
Треба розуміти, що все, що ми створюємо на цій землі не є нашою власністю!

8:02 "Serca się otwierają wtedy, kiedy się je" :)
"Uwielbiam gadać przy jedzeniu..."

о. Адам щось знає про мою дисертацію ;)

ок, цілий день це відкладала, але розумію, що таки мушу це написати.

вчора концерт був чудесний. цілий день не переставала дивуватись на скільки люди можуть бути талановиті. музиканти, які грають на всіх можливих інструментах і досконало володіють звуком свого тіла. Войда, який захоплено фотографує і встигає при тому насолоджеватись тим, що діється навколо. Петр, який проектує сходи. і я. певно та, що мала про це все написати або ж комусь розказати.

а ще місто. звуки міста. дощ і бруківка.

а сьогодні дивилась фільм про орігамі. це просто щось неземне. орігамі - всюди. в природі, в нас самих, у всесвіті, у всьому живому.
цікаво чи це можна перенести також на нематеріальні речі.
думаю, що можна. поезія набагато міцніша і цікавіша від детально прописаної інструкції. залежно від твоєї участі, від того в яку сторону і з якою силою покрутиш, те і побачиш, прочитаєш. а створена вона з одного листка мови, універсального набору значень, знаків і звуків.

http://dyvensvit.org/top/1001069/

Господи, дякую, що даєш мені можливості і мотивацію!
Дякую за Швецію і за Румунію.
Не знаю чи там мене приймуть, але точно знаю, що я хотіла б поїхати.
Перш за все, бо теми зправді мої - мистецтво і література. А, по-друге, це підвищує мою самооцінку, я мтаю впевненіша в собі і у своїх бажаннях, я можу показати батькам, що я чогось варта. Чому все, що я роблю останнім часом - це для батьків, а не для себе?
А ще - розумію, що курс Прохаська був не на марно.
Дякую, що заохотив туди піти! Дякую, що кожного дня обдаровуєш стількома ласками!
Дякую!!!

Хотів пройти швидко, мов постріл. крізь скроні.
Та заплутався десь у волоссі.
Пальцями, рукою, кінчиком носа.
Ти ще тут? Ні, лиш здалося.
Тут давно вже немає нікого.
Це все вітер й заплющені очі.
Ти за пів кроку від мене й до мене.
Не вагайся, співши вже додому.
До опівночі все ще встигнеш,
я ж залишуся тут із собою.
Буду бавитись з вітром й сльозами на віях.

більше приділяти уваги тим, кого любимо!

більше приділяти уваги собі!
не боятись бути відкинутим і незрозумілим!
не боятись звертати на себе увагу!

не боятись виражатись!
любити себе!

любити себе такими, які ми є, такими, яких нас створив Господь!

неповторними тілом і душею!

працювати! самовиражатись!

ділитись емоціями і думками з іншими!
нехай це їм абсолютно непотрібно, але нам від цього буде легше!

бути егоїстом. так-так. це також потрібно у здоровій мірі.

12 законів йоги, які не дозволять людям керувати вами
‪#‎самовдосконалення‬

1. Тобі треба — ти і роби
Кожного разу, коли в розмові звучить слово «треба», коли мова йде про борг або зобов'язання, варто ставити питання «Кому це треба?». Маніпулятори люблять замовчувати про те, що бажане потрібно в першу чергу їм. Наприклад, фраза батьків «Тобі треба знайти роботу», очищена від маніпуляцій, буде звучати так: «Мені треба, щоб ти припинив сидіти у мене на шиї і пішов працювати». А поки юнакові не треба йти працювати, йому зручно сидиться на шиї.

2. Не обіцяй. Якщо обіцяв — виконай
Згадайте, як часто під тиском інших людей ви давали необдумані обіцянки. Маніпулятор буде спеціально підштовхувати вас давати необдумані обіцянки, а потім експлуатувати ваше почуття провини. Просто не обіцяйте, але якщо вже пообіцяли — виконайте. Тоді наступного разу подумаєте двічі, перш ніж брати на себе зайві зобов'язання.

3. Не просять — не лізь
Часто буває, що ми, керуючись благими намірами, робимо тільки гірше. Нас просто не просили про допомогу. Потім наші зусилля сприймаються як належне. Ще гірше, коли замість однієї людини просить інша. Допомагаючи в такій ситуації, ми порушуємо ще й закон «Тобі треба — ти і роби». Якщо ж вам здається очевидним, що людина потребує допомоги, скористайтеся можливістю дізнатися у неї, чи готова вона прийняти її саме від вас. Раптом дівчина, у якої застряг каблук в зливний решітці, підлаштувала це спеціально, щоб познайомитися он з тим симпатичним хлопцем. А ви, бука, взяли і все зіпсували. Могли ж хоча б запитати.

4. У проханні не відмовляй
Будь-яке прохання передбачає подяку. Маніпуляторам властиво давати порожні обіцянки або забувати про послуги. Виконуйте прохання, але не соромтеся попросити відповідної послуги. Можливо, навіть заздалегідь.

5. Живи справжнім (а не минулим і не майбутнім)
Один з найважливіших законів, він допомагає легко руйнувати маніпуляції порівняння з тобою в минулому. Нам ніколи не хочеться бути гіршими від самого себе, цим часто користуються інші люди. Наприклад, маніпуляція «Раніше ти таким не був», легко руйнується «Раніше було раніше». Обіцянки солодкого майбутнього, обіцянки половини від шкури невбитого ведмедя моментально припиняються після питання «Так це буде потім, а що зараз конкретно ви пропонуєте?».

6. Не прив'язуйся
Як часто ми прив'язуємося до людини, предмету або заняття? Наскільки ця прихильність може бути сильною, не ставлячи нашу душевну рівновагу під загрозу? Для кожного своя відповідь на це питання. Тільки пам'ятайте: за допомогою цих емоційних зв'язків вас легко шантажувати. Не дозволяйте вашим близьким ставати домашніми терористами.

7. Не став мету (ціль повинна служити маяком)
Для мене це був найдивніший закон. Для мене важливо бути цілеспрямованим. Для усвідомлення його мудрості мені потрібен був якийсь час. Саме тому я вважаю за краще його формулювання з доповненням про маяк. Якщо мета поставлена неправильно, то після її досягнення настає спустошення. Швидше за все, ця мета нав'язана вам ззовні. Тому завжди ставте собі або людям, надихаючим вас на звершення, питання «А що потім?». Наведу як приклад ще одну з улюблених фраз всіх батьків: «Тобі треба здобути вищу освіту». А що потім? Бути ріелтором, торговим консультантом або починати свій бізнес можна і без вищої освіти.

8. Не заважай
Найгеніальніший з усіх законів. Ним можна і потрібно користуватися і щодо себе, і щодо інших людей. Фраза «Не заважай, будь ласка» здатна творити справжні чудеса. Головне — сказати її швидше, ніж ви почнете відчувати роздратування.

9. У природи немає поганої погоди
Закон з найбільшим філософським потенціалом. Він вчить використовувати будь-яку можливість, в тому числі і свої промахи. ЙОГО по-різному формулюють в інших системах. Наприклад, в НЛП він звучить так: «Не буває поразок, буває тільки зворотний зв'язок». Так багато людей, які будуть раді нагадати вам про ваші невдачі або поскаржитися на те, як все погано навколо. За допомогою цього підходу легко впливати на ваш настрій. У таких випадках пам'ятайте: не буває поганого чи хорошого, є тільки ваше ставлення до цього.

10. Не осуджй, не критикуй
Часом дуже важко стриматися і не покритикувати інших людей. Тільки критика нікому не потрібна — ні вам, ні іншим. Пам'ятайте про це. Коли вас в черговий раз будуть засуджувати, вислухайте, але не критикуйте у відповідь. Ось моя система питань для таких суддів: «І що з цього випливає?», «Як ти пропонуєш змінити цю ситуацію?», «Чому ти вважаєш, що тільки твоя оцінка ситуації правильна?». А краще просто не беріть дурного в голову, а важкого — в руки.

11. НЕ передавай інформацію, не зробивши її своєю (досвідом, навиком, умінням)
Якщо ви не перевіряєте ту інформацію, яку поширюєте далі, то ви перетворюєтеся в пліткарку. Вашим словам перестають вірити. Цим з радістю скористаються ваші недруги. Спілкуючись з іншими людьми, уточнюйте, як саме вони перевірили інформацію, яку вони вам повідомляють. Більшість її взагалі ніяк не перевіряють, стаючи жертвою підкилимних ігор або політичної пропаганди.

12. Скрізь і завжди питайте дозволу
Закон з області етикету. Його використання не тільки застрахує вас від зайвих зусиль, а й створить вам імідж ввічливої людини. Тільки питайте з внутрішньою упевненістю, інакше будете виглядати, як дивак, який постійно сумнівається. До речі, цей закон я мимоволі використовував, пропонуючи питати про те, чи потрібна людині допомога. Так саме пов'язані й інші закони один з одним, створюючи тим самим ментальний щит від маніпуляцій. Користуйтеся ним з посмішкою, так само як при виконанні асан.

'cause rebirth always hurts...
най встає сонечко, а місяць щезає,
то кохання у небі... сяє!

на концерті Беати Боцек піснею, на яку чекала найбільше, була "Єдине небо"...

так і виглядає насправді - ну для чого нам стільки кордонів, коли у нас лише одне небо над головою?

а коли починаєш готувати документи на паспорт/візу/дозвіл на проживання, так взагалі відчуваєш себе тоді якимось інопланетянином. або принаймі якимось другосортним. чому якщо ти народився в Україні, а не в Штатах, або хоча б в Польщі, то ти одразу ж стаєш в 5/10/20 разів більш підозрілим під час проходження кордонів?

завжди чомусь думала, що це лише сучасна видумка... появилась - ну максимум на початку ХХ століття. але сьогодні зрозуміла, що це насправді одвічна проблема. читала зранку книжку про життя в часи Нового Завіту. пригадала історію, яку вчила ще в уніврситеті, але тоді ставилась до неї (до предмету, не до історії) дуже несерйозно. ну, а якщо точніше - то взагалі ніяк. так от, в той час за службу в Римський армії в провінціях імперії можна було отримати римське громадянство і земельний наділ десь в Італії. про пристойну зарплату я вже навіть не говорю. також не варто дотатково згадувати, що охочих служити в армії за таких умов було більше ніж достатньо. ага. ну і ще одна умова - служба тривала 20 років, а то і більше...

знаєте, з того часу нічого не змінилось. можливо, змінились люди, країни, історія, але стосунки між ними базуються на тих же умовах, що і дві тисячі років тому.

від мене все. дальше аналізуйте самі. 

Господи, мабуть вже варто врешті "сет май прайорітіз" ...

типова помилка, яку робиь більшість молодих підприємців - це фальшива ціль.

можливо і те, що я зараз роблю має фальшиву ціль.. вірніше, воно ж взагалі не має поки що жодної цілі...
вчуся... але для кого вчуся, для чого вчуся... що хочу робити в майбутньому?
хотіла б займатись освітою... хотіла б промувати її в Україні... і не лише університет, а школа також - від дошкільнят і до тінейджерів...
але ж і тут мені добре... але я тут почуваюсь менше потрібна.. тут я для того, щоб набиратись досвіду... і колись хотілось би промувати Україну на більш високому міжнародному рівні...
а поки вчуся... вбираю чужий хороший досвід, як губка...
ставлю щоденні і довгоперспективні цілі і працюю...
треба почати блог...
про навчання, про подорожі, про мотивацію і челленджі... просто почати...
ага, і ще про іноземні мови... так!
треба почати... початок 13 лютого! все вирішено!
спонтанні рішення - найкращі!
маю ціль, маю дедлайн - до роботи!

Fears...

А чого боюсь я?

Я боюсь самотності, я боюсь бути непомічена або відкинута, бути незрозуміла, боюсь забувати, боюсь бути погано оцінена, взагалі боюсь бути оцінена, боюсь переходити з одної культури в інші (а може не боюсь, а лише відчуваю дискомфорт), боюсь видатись нав*язливою, боюсь бути нав*язливою, боюсь, що всі будуть знати мої думки...

боюсь, що не буде достатньо грошей, щоб подорожувати, боюсь, що буде забагато грошей і це буде спричиняти дискомфорт мені і іншим...

боюсь, що алкоголь буде псувати стосунки між близькими,

боюсь, що свої забуду про свої мрії і бажання заради соціальної стабільності,

боюсь, що проміняю власні пріоритети на чужі стереотипи про успішність,

боюсь, що не буде людей, які мене люблять,

боюсь, що люди будуть мене забувати, будуть відвертатися,

боюсь, що перестану звертати увагу на дедлайни,

боюсь, що так і не почну ділитись своєю творчістю,

боюсь, що та ж творчість виявиться нікому непотрібною,

боюсь, що буду втрачати людей через власну ж неуважність,

боюсь, що не зможу мати дітей,

боюсь, що не буду самореалізовуватись,

боюсь, що не буду розвиватись і себе пізнавати,

боюсь, що буду піддаватись спокусам.

Господи,
з Тобою вже не так страшно!

Ти сильний!

Ти благословляєш!

Ти - Любов!

Їхати в Калінінград.
Через Като/Вроцлав, Варшаву і Гданськ!
В подорожах - важливі люди!
До води, до моря, до мостів! До міста!

не знаю чи та картинка має шось до того, що я хотіла написати, але мабуть-таки - має...

немой грабитель долго кривлялся в банке, а потом просто ушел ...
я себе також часто відчуваю тим "німим грабіжником"... звідки ж люди мають знати про що я думаю, поки я їм про це не скажу? говорити! говорити про свої бажання, про свої мрії. так вони швидше здійсняться, адже так як ти допомагаєш людям, так і вони допомагають тобі. не бійся! твори! говори! голосно і впевнено!

Привет, мам, я дибил... :(

Та шо ж в мене за доля така - видаляти улюблені фото з незабутніх міст... а може це лише всього-на-всього знак, що я повинна туди повернутись і зробити нові, ще кращі фото?
так було з Чикаго, з Загребом, а тепер і з Аліканте...
може це для того, щоб ці спогоди і емоції залишились в голові назавжди... щоб я не могла покладатись на металеве серце комп'ютера, а на живо записала все у своїй голові?
Господи, як же ж там було гарно...
сонце, море, гори, пісок...
просто рай..
рай на землі...
ну чому... чому я так легко взяла і натисла на не ту кнопку...
і так завжди...
і не лише з технікою...
просто натискаю на не ту кнопку...
а ще пам*ятаю, як ходила вузькими вуличками, які вели до парку з чудовим видом на місто і море, на його дахи і обійми гір...
як ходила там і робила всі фото, то в якийсь момент так і подумала, що все це зайве... що емоції і відчуття набагато важливіші, що запам*ятовувати варто саме їх...
Господи, там справді пречудово...
я ж туди ще повернусь, правда?

Не знаю чим він мені так сподобався...
я ж зовсім не мала в планах просидіти весь вечір в хостелі. я планувала прийти, залишити речі і піти одразу ж гуляти, навіть без жодного перепочинку.
чесно кажучи, на початку я навіть злякалась, коли побачила його у кімнаті. якось не дуже хотілось мені ночувати з незнайомими чоловіками у одному дормі.
а потім просто ми привітались. не пам*ятаю хто перший запитав кого і як звати. а потім я сказала, що я приїхала з Валенції, а потім те ж сказав і він. потім було здивоване запитання про Тезе і ще більш здивована відповідь: не знаю, не був, не чув, але бачив - всі такі щасливі...
його Новий рік був на площі і в хостелі, з 12 виноградинками і з власниками-хорватами.
Пам*ятаю, як показувала йому найприємнішого синього кольору книжку 13 різдвяних історій - мій подарунок від Юлі і голосно критикувала розповідь Андруховича про Оломоуц, при тому показуючи на мій покет-бук в червону футлярі зі слимаком і шокін :)
пам*ятаю, як шукала резинку, перекидаючи нагору всі мою сумку-мішок, а потім цю ж резинку знайшла у себе на руці. так по-жіночому...
пам*ятаю надвечірнє іспанське сонце, яке світило через жалюзі до кімнати... ліворуч від нього... а я сиділа на ліжку... в чорному платті і по-дитячому махала ногами в черевичках, які на другий день викинула у найближчий смітник біля хостелу... я таки мушу туди повернутись... не знаю коли, але повернусь обов*язково!
а ще мені ввечері було соромно за дірку в кружеві на спині, яку він точно повинен був бачити, поки я шукала в рюкзаку ті кляті салфетки для демакіяжу, які я думала, що залишила в сестер...
чим же він мені сподобався?
словами, поведінкою, очима, руками....
надіюсь, що він таки не гей...
а ще тим, що він уважний...
це вперше, коли я бачила, що хлопець сам розклав тарілки, салфетки, виделки і ножі... і запропонував напої...
ну не гей же, правда? ну нє?
а ше його слова!!!
оте "and then the desert comes" розповідаючи про смак хурми і "life is perfect!" про надто організованих, але не задоволених життям німців...
а ще пам*ятаю, як він говорив з барменом-іспанцем у найближчому барі зразу ж під нашим хостелом... і як я питала його чи він знає іспанську...
як ми говорили про сни... про she-wolf і яблука green smith...
а ще буду довго пам*ятати, як ти щиро і по-дитячому розглядав зі мною панно на стіні з десятками маленьких шкелець... як ми шукали в них своє відображення...
а ще твої руки. а саме - кисті і вени на них... як ти їх переплутував між собою і щось в цей час говорив... тоді, ніби весь мій світ зав*язався у вузликах між твоїми пальцями.
а ще пам*ятаю твій плащ і сірі конверси, великі чорні оправи окуляр і ясні голубі маленькі очі...
цікаво, а що ти тоді друкував на нетбуці. можливо, нове есе?
а ще спільна історія про дзеркальне місто і пропозиція написати історія про нього і твоє "oh yes, please, do!"...
не знаю, що ще згадати... спогадів якось надто багато...
а ще про те, що кожному необхідно відчувати себе потрібним; те, що ми боїмося бути відкинуті суспільством; те, що ми маємо багато страхів, які так насправді просто стримують нас перед якимись помилками і дурницями; а ще потреба у власному просторі і часі, потреба у роздумах і небажання комусь пояснювати твою відсутність чи незосередженість...
ми такі подібні, але такі різні...
побачити б тебе хоча б ще один раз і продовжити нашу розмову... так, саме "нашу", а не мою і твою... нашу!