Все, що не ламає нас, робить нас сильнішими.
Звучить дуже пафосно, але так воно і є.
Певно, я дорослішаю.
Або розумію, шо старію.
Сама можу запропонувати хлопцю зустрітись.
Ну як запропонувати :-/
Написати, шоб він дав знати, якшо захоче піти на каву/пиво/глінтвейн, бо я хочу розвіятись.
Дивно то, певно, звучить. Особливо після того, як він питав чи в мене не рвуться мої гарні колготки, а я просила вибачення, шо дзвонила до нього вночі по п*яні.
Не відписує.
Не знаю: або не прочитав, або не знає, що писати.
Або ж я його відлякала.
Якщо налякала, то мабуть, то не моє. Мій має бути розумний і впевнений. І готовий до того, що я активна, що можу робити перший крок і приймати рішення. Якщо він цього не сприймає, то я не його типаж.
А в червневому повідомлення я писала, що хочеться лягти на дно і покритись мохом.
Ні, сьогодні так не буде.
Дещо таки змінилось.
Певно, почала більше себе любити.
Купляю собі плаття і парфуми.
Себе потрібно любити.
І та, певно, куплю собі ще якісь цікаві колготки. А шо мені молодій ;)