четвер, 22 вересня 2016 р.


ти надихнув мене бігти далі. ти показав, що я все ще сильна. достатньо сильна, щоб почати знову.
що я втрачаю? небагато. декількох друзів зі сполча і атмосферу вурмовки. та все ж я себе заберу з собою. я залишу все зайве, приберу в голові, а звідти в рюкзаку принесу креатив і нові думку, нові начала.
хотілося б в Осло, та Тарту все ж дешевше і ближче. могла б там працювати над слов'янською програмою. або ж класикою. там в першу чергу - над самою собою. це ж досвід, чи не так? а ще хотіла б побачити Шоккін груп в дії, там, звідки вона походить. може все ж варто? так, щоб організувати радіо театр, так?
розкажу про це мамі. буду з нею відкритою. принаймні спробую. бо я вже втомилась грати і бути тою, ким я не є. хоча може колись нею і була.
ще раз дякую! нічого в житті не минає безслідно. головне вчасно зрозуміти, куди ці сліди ведуть! крапка.

Немає коментарів:

Дописати коментар