субота, 26 березня 2016 р.

Хотів пройти швидко, мов постріл. крізь скроні.
Та заплутався десь у волоссі.
Пальцями, рукою, кінчиком носа.
Ти ще тут? Ні, лиш здалося.
Тут давно вже немає нікого.
Це все вітер й заплющені очі.
Ти за пів кроку від мене й до мене.
Не вагайся, співши вже додому.
До опівночі все ще встигнеш,
я ж залишуся тут із собою.
Буду бавитись з вітром й сльозами на віях.

Немає коментарів:

Дописати коментар