хочеться ще написати про вроцлав і тезе. може завтра
сьогодні хочу ще відіслати резюме і перекласти хоча б польську.

лютий 2020

важко шось писати, але дуже потрібно. потрібно виписатись. бо важко. важко зосередитись. важко заспокоїтись. важко розкласти все по місцях.

я в новояворівську. шукаю роботи і квартири у Львові. і в празі. одночасно.
важко сприйняти той фак, що я знову в україні. всі питають, на як довго. але я не знаю.
так хочеться сказати, шо на трошки. але на справді може бути так на довго.

хочеться до отто до праги. але так нелегко знайти роботу і виготовити документи. а потім же знову прийдеться поміняти всі документи після одруження.

зараз мені відгукнулись з нестле і австрійських авіаліній і лінгвістичного центру. нелегко вибрати. думаю, важливою буде зарплата. і графік. в нестле пів дня вільного. але знову мені так нелегко працювати за комп'ютером до 12 ночі. але хоча відчуваю, що я помало звикаю. але не знаю чи це корисно. чи моє здоров'я витримає знову пів року тягнути на андреналіні. потім так важко розслабитись, не нервуватись. бути нормальною.
в австрійських, здається, можна вибирати графік, що мені подобається. можна працювати, наприклад, хотіла б починати о 7:30. Також залежить, як близько я б жила до офісу. Але також багато залежить від зарплати. не хочу мати менше, ніж 14,000.
6,000 на квартиру, 4,000 на харчування, 900 на бібліотеку, 500 на транспорт, а ще ж хочеться одяг-косметику, культурні розваги, подорожі, зустрічі з Отто, а ще заплатити за водіння.
Навіть 14,000 - це замало. Або ж прийдеться знайти дешевшу квартиру, або жити в НЯ, чого не дуже хочеться, але можна шось придумати. якшо виїжджати рано-раненько і потім повертатись пізно, то можна якось жити. головне - зробити собі спокійне і затишне і тихе робоче місце.
треба завтра привести в порядок робочий стіл, шоб я тут могла сидіти і працювати. можливо, я тоді по-іншому подивлюсь на кімнату і зможу тут працювати.

а ще хочеться домовитись про співпрацю з центром перекладу, щоб підзаробляти там, а ще можна взяти одну групу в мовній школі. якшо водіння пн і ср, то заняття можуть бути і вівторок і четвер. ідеально, шоб залишити п'ятницю вечір для подорожей. у вільний час - писати докторат і не боятись. час піджимає. і потім же можна виробити дозвіл на роботу.
скільки залишилось часу. 3 місяці - це 90 днів, десь так 70 - тобто по 3-4 сторінки в день. ого, це не багато, але і не мало. Господи, я ж за чотири місяці приготувала зустріч для 15 тисяч людей. все з Твоєю допомогою і адреналіном :) і підтримкою інших людей. але ж в мене це все є і зараз. буду намагатись. не виглядає, що для цього буде достатньо часу. але ж варто спробувати. принаймі написати хоча б одну частину і вислати Барі, шоб знати чи мені варто продовжувати чи ні.

залежить, яка зарплати в австрійських, але, мені здається, що це все ж краще ніж лінгв. центр. хоча навіть не знаю. а може і ні. буде видно.

а може мені нарешті відпишуть від айті кластеру. це було б ідеальне заняття. досить великий виклик. але те заняття, де б я могла виложитись найбільше. і найбільше навчитись. те, яке потрібне.

а ще хочеться підтягнути шведську. хоча б 30 хв щодня. а потім додати французьку. не знаю, це колись буде потрібно ще комусь, окрім мене. але це значить, що це було потрібно Тобі, якщо Ти мене таку створив. дуже Тобі за це вдячна. але без будь-яких заслуг, я варта того, щоб тут бути. Ти так хотів. Ти так мене полюбив. я так намагаюсь себе розуміти і любити. любити ж можна і без розуміння, так? але деколи це так потрібно. особливо для мене.

хочеться ходити до бібліотеки Шептицького, щоб там працювати і писати. думаю, атмосфера буде тому сприяти.

але таки мені хочеться абсолютної тишини і свого простору. бо навіть цей текст не можу дописати спокійно.

а ще хочеться мати свої вазоночки. дбати про себе спокійно, розстелити свій коврик з Йорданії

а ще роблю водійські права, не знаю для чого, але подивимось
зараз, мабуть, найкращий час для того, щоб їх виготовити

якось так

дуже напружена

відчуваю навіть на обличчі

як би ж розслабитись

для того повинна бути сама

хоча б на трошки

від коли я повернулась в Україну, я ще ніколи не була сама

мені так цього бракує