четвер, 16 червня 2016 р.


По лініях наших долонь
шукаєм дорогу до раю.
Добігаєм до прірви 
і стрибаєм у безодню очей.
Твої, мов розлогий праліс -
манять затишком і прохолодою.
Мої, мов солоні хвилі -
граються сонцем і заколисують.
Мовчки по стежках ходимо,
що в долонях наших залишені.
Не здогадуємось, що хтось нами грається.
Що десь там є наш Карабас.

Немає коментарів:

Дописати коментар