сьогодні проходив повз мене хлопчик з різким запахом деколону.

згадала дитинство і кольорові фломастери :)

а ше зрозуміла, що читаю "короткі історії..." чомусь з іронією, а подекуди і з сарказмом.
звичайно, їм бракує мовних засобів для вираження емоцій, але тут йдеться не лише про форму.

зміст, чомусь місцями також банальний до неможливості :-/