Ой, сьогоднішній день такий хороший, але такий дивний...
Почалось все з того, що зранку, коли прокинулась, думала про те, що я найщасливіша, адже здорова і маю можливість прожити ще один день.
Потім прочитала у фейсбуці вірш, який ідеально відповідав моєму настрою:

хто пам'ятає ту першу зеленку на коліні

вперше прикушений язик

воду в носі і бульбашки в горлі

перше падіння з велосипеда

до того, як їздити навчишся

вперше огрубілі кінчики пальців

чорні від грифеля

висипані в смітник

перші невдало зготовані млинці

хто памятає, а хто мав би

темрява зовсім не страшна

коли за руку веде батько сина

і сірник запалює об підошву черевика

диво за дивом

матеріалізуючи

Потім, коли йшла на пару з філософії, то побачила білочку, яка бігла в парк. Бігла вона прямо до річки. Мені було дуже цікаво як вона ту річку буде оббігати, тому я поспішила до мосту. А там вже побачила, як білочка акуратно пила воду з річки. Потім вона граційно вилась навколо дерева і зникла :)
На парі з філософії зайшла тема про біженців. Ми навіть через це продовжили заняття на 15 хвилин. Говорили б і довше, вле вже прийла наступна група і викладач.
А от цікаве спостереження: з 80 зареєстрованих на курс студентів були присутні лише 9, двоє з яких - іноземці. Розумію, біженці - не мігранти і вже точно не іноземні студенти. Але все ж, варто взяти всю ситуацію до уваги.

Мені здається,що ці всі війни, міграції і т.д. .. це не просто так. Бог би цього не допустив, якщо б з цього не було жодного виходу. В першу чергу, люди вчаться сприймати один одного такими, які ми є, йти на компроміси, любити один одного - як-не-як! А ще мені здається, що це просто необіхдний природний процес. Такий, щоб люди були здоровіші, щоб змішувались гени. Ну якось так :) Моя маленька голова не настільки мудра, щоб це все рохуміти і пояснювати, але достатньо велика, щоб думати.
Після пари пішла до антикваріату і купила книжку з грецької. Знаю, що я казала більше не купувати книжок, бо їх важко перевозити з місця на місце. Але це ж грецька, це ж моя робота, це ж потрібне :) І заплатила всього лише 70 корон.
Потім пішла в Білу і купила продуктів. Купила дві плитки Мілки, то ж я :).

А потім відкрила для себе інші чудові маленькі магазинчики, де накупила чаю і приправ. Витратила багато грошей, але ж вони - це лише умовна ціна для нашого щастя, не ціль, а лише спосіб досягнення. До речі, про "щастя" - купила на подарунок сім*ї в Остраві на Дні довіри приправу "щастя". Надіюсь, що вона їм буде смакувати. А ще згадала  про "Політікі кузіна". Все ж приправи справді грають велику роль у нашому житті! А ще згадала як Віолетта казала, що я повернула їй смак буряка і моркви. Це, мабуть, був найкращий комплімент у моєму житті. Але зрозуміла я це лише сьогодні :).Філологія це круто, смаки - також щось нереальне, але от академічна діяльність - не знаю, не впевнена, що це дійсно моє. Але потрібно пробувати, just keep swimming ;-)

Потім пішла у "бідний" магазин, де було багато прострочених продуктів. Побачила болгарські вафельки і не втрималась і купила аж три. Дві з них потім з*їла в обід. Краще б цього не робила. Побила вже вдома, що вони прострочені аж на рік. Але ж я дурна. Але ж мусила я їх попробувати. Мучусь від них до сих пір, але то таке. Буває :)
Коли розігрівала вчорашній рис з карі і овочами, то побачила у будинку навпроти студентів у лабараторії. В білих халатах, поділених на групи і похилених над столами. Такі речі заварожують. А можливо хтось з них в майбутньому знайде ліки від сніду (не хочу писати великими буквами, бо буде дуже виділятись у тексті і кидатись в очі, але в газетах треба писати саме так - великими і червоним кольором!).
Коли вжейшла в своюкімнату, то почула як в навчальній кімнаті хтось грав на гітарі. Так гарно, так творчо, так по-домашньому, хоча і далеко від дому. 

cтільки всього хочеться написати, але просто нереально все тут вмістити...
ще бачила жіночку в фіолетових колготках і з такою ж сумочкою. яскраво так! і їй приємно, і людей навколо тішить. потрібно ділитись радість, потрібно бути яскравим, можна і світитись, можна і від щастя :)
а ще бачила двічі одну і ту ж вагітну жінку з досить таки округлим животом. подумала чи я колись так буду? зрозуміла,що дуже б хотіла. А потім зрозуміла, що багатосвоїх ідей я також виношую 9 місяців, але в голові, не під серцем. Можливо, просто варто змінити локацію, щоб ці ідеї почали "діяти" - рости, бігати і усміхатись :)

а ще зранку бачила у тому крутому кафе біля грін бару пару стареньких і сивеньких, але усміхнених. дивились одне на одного і пили каву-чай. а трошки далі від них сидів молодий хлопець, в зелено-сіро-синій футболці, всі руки і шия в тату. сидів сам. я б також дуже хотіла туди піти. але сиділа б також як той хлопець - сама. на жаль.
а потім бачила на сайті Свічада книжки про харчування в Біблії і галицьку різдвяну кухню. Миколає, я цього року була чемна ;-)
а ще написала своїм студентам мейл з грецькими жартами, відписала Ганці інфо про медіатеку і енгвід. навіть до доповіді щось трошки дописала.
стараюсь, як можу :)
може будуть з мене люди ;-)

Боже, дякую за день! дуже прошу Тебе, дай мені можливість прожити ще один.