вівторок, 4 лютого 2020 р.

хочеться ще написати про вроцлав і тезе. може завтра
сьогодні хочу ще відіслати резюме і перекласти хоча б польську.
лютий 2020

важко шось писати, але дуже потрібно. потрібно виписатись. бо важко. важко зосередитись. важко заспокоїтись. важко розкласти все по місцях.

я в новояворівську. шукаю роботи і квартири у Львові. і в празі. одночасно.
важко сприйняти той фак, що я знову в україні. всі питають, на як довго. але я не знаю.
так хочеться сказати, шо на трошки. але на справді може бути так на довго.

хочеться до отто до праги. але так нелегко знайти роботу і виготовити документи. а потім же знову прийдеться поміняти всі документи після одруження.

зараз мені відгукнулись з нестле і австрійських авіаліній і лінгвістичного центру. нелегко вибрати. думаю, важливою буде зарплата. і графік. в нестле пів дня вільного. але знову мені так нелегко працювати за комп'ютером до 12 ночі. але хоча відчуваю, що я помало звикаю. але не знаю чи це корисно. чи моє здоров'я витримає знову пів року тягнути на андреналіні. потім так важко розслабитись, не нервуватись. бути нормальною.
в австрійських, здається, можна вибирати графік, що мені подобається. можна працювати, наприклад, хотіла б починати о 7:30. Також залежить, як близько я б жила до офісу. Але також багато залежить від зарплати. не хочу мати менше, ніж 14,000.
6,000 на квартиру, 4,000 на харчування, 900 на бібліотеку, 500 на транспорт, а ще ж хочеться одяг-косметику, культурні розваги, подорожі, зустрічі з Отто, а ще заплатити за водіння.
Навіть 14,000 - це замало. Або ж прийдеться знайти дешевшу квартиру, або жити в НЯ, чого не дуже хочеться, але можна шось придумати. якшо виїжджати рано-раненько і потім повертатись пізно, то можна якось жити. головне - зробити собі спокійне і затишне і тихе робоче місце.
треба завтра привести в порядок робочий стіл, шоб я тут могла сидіти і працювати. можливо, я тоді по-іншому подивлюсь на кімнату і зможу тут працювати.

а ще хочеться домовитись про співпрацю з центром перекладу, щоб підзаробляти там, а ще можна взяти одну групу в мовній школі. якшо водіння пн і ср, то заняття можуть бути і вівторок і четвер. ідеально, шоб залишити п'ятницю вечір для подорожей. у вільний час - писати докторат і не боятись. час піджимає. і потім же можна виробити дозвіл на роботу.
скільки залишилось часу. 3 місяці - це 90 днів, десь так 70 - тобто по 3-4 сторінки в день. ого, це не багато, але і не мало. Господи, я ж за чотири місяці приготувала зустріч для 15 тисяч людей. все з Твоєю допомогою і адреналіном :) і підтримкою інших людей. але ж в мене це все є і зараз. буду намагатись. не виглядає, що для цього буде достатньо часу. але ж варто спробувати. принаймі написати хоча б одну частину і вислати Барі, шоб знати чи мені варто продовжувати чи ні.

залежить, яка зарплати в австрійських, але, мені здається, що це все ж краще ніж лінгв. центр. хоча навіть не знаю. а може і ні. буде видно.

а може мені нарешті відпишуть від айті кластеру. це було б ідеальне заняття. досить великий виклик. але те заняття, де б я могла виложитись найбільше. і найбільше навчитись. те, яке потрібне.

а ще хочеться підтягнути шведську. хоча б 30 хв щодня. а потім додати французьку. не знаю, це колись буде потрібно ще комусь, окрім мене. але це значить, що це було потрібно Тобі, якщо Ти мене таку створив. дуже Тобі за це вдячна. але без будь-яких заслуг, я варта того, щоб тут бути. Ти так хотів. Ти так мене полюбив. я так намагаюсь себе розуміти і любити. любити ж можна і без розуміння, так? але деколи це так потрібно. особливо для мене.

хочеться ходити до бібліотеки Шептицького, щоб там працювати і писати. думаю, атмосфера буде тому сприяти.

але таки мені хочеться абсолютної тишини і свого простору. бо навіть цей текст не можу дописати спокійно.

а ще хочеться мати свої вазоночки. дбати про себе спокійно, розстелити свій коврик з Йорданії

а ще роблю водійські права, не знаю для чого, але подивимось
зараз, мабуть, найкращий час для того, щоб їх виготовити

якось так

дуже напружена

відчуваю навіть на обличчі

як би ж розслабитись

для того повинна бути сама

хоча б на трошки

від коли я повернулась в Україну, я ще ніколи не була сама

мені так цього бракує

четвер, 31 січня 2019 р.

січень 2019

січень 2019

хочу згадати хороші моменти, які б хотіла запам'ятати

гарно провела час з Отто і з родиною в Україні. Чесно кажучи, була навіть здивована наскільки круто і приємно все було.

продовжую допомагати в центрі графічного паперу. Все ще знаходжу можливості тримати з ними зв'язок і це круто. Нехай і не так, як колись, але все ж мені подобається це креативне середовище.

Почала перекладати Тішнера. Зараз трошки закинула, бо відчуваю якийсь захват депресії, але хочу цього триматись. Бо зможу колись податись на перекладацьку стипендію. Плюс є якась точка відліку.

Я рада, що приїде Мар'ян і що я сама купила йому всі білети. Рада, що в нас є цей братерсько-сестринський зв'язок.

Я почала слухати подкасти. Подумую про свій, але все ще боюсь оцінки інших. Хочу навчитись ставити свої мрії та бажання вище від оцінки інших. Допомагає те, коли думаю, що я буду нещаслива лише через думки інших, які абсолютно неважливі.

Була на відкритті фестивалю іранських фільмів з Отто. У нас вже є свої традиції і це мило. Також цікаво перебувати у творчій атмосфері і допомагати Отто шукати те, що для нього цікаве.

З мінусів - перестала готувати щось цікаве, получаю депресію з докторату - аж до фізичної тривоги та істерики.


четвер, 13 грудня 2018 р.

нові звички, яких хочу набути:
- повернути оригінальність в одязі, не циганщину а родзинки
- спорт
- зайнятись тілом, обличчям, їжею - якістю
- розвивати красномовство, в будь-якій мові - частіше виражати свою думку красиво!
- більше фотографуватись і постити свої фото!
- бути з людьми щира - і щодо компліментів, і щодо критики
- в першу чергу якість, потім - ціна
- працювати лише тоді, коли це оцінять і мені буде цікаво

пʼятниця, 23 листопада 2018 р.

25 причин, чому я себе хвалю:
1. подорожую
2. знаю іноземні мови
3. танцюю
4. креативна
5. легка на підйом
6. добре готую
7. прибираю
8. відповідальна
9. самостійна фінансово
10. чуйна
11. швидко зранку встаю
12. трошки розуміюсь на каві і спеціях
13. вмію знайти хороші заклади харчування
14. роблю цікаві подарунки
15. люблю квіти
16. люблю чистоту
17. спокійна
18. маю хороший музичний смак
19. цікаво вдягаюсь
20. терпелива
21. находжу хороші квитки на подорожі
22. добре планую
23. люблю
24. пам'ятаю про людей навколо
25. ініціативна
Про те, що робити те, чого не робив раніше і те, чого не роблять інші.
Зараз починаю перекладати книжку з польської - можливо, такий мій вклад в Укарїну і українську культуру.
Завантажую відео з Йорданії і хочу зробити з нього коротенький фільм. Звичайно, я ще в ньому не показую себе і нічого не коментую, але з ж чогось треба починати. І все велике починається з малого. Можливо, пізніше я ще зроблю відео з Іспанії та Лівану, а може також і з Ірану.
А ще я по-трохи починаю поблікувати свої вирізані вірші на фейсбуці. Можливо колись вдасться зробити виставку, або хоча б послати її на якийсь проект.
Ще хочу послати резюме на роботу в Карловому університеті. Це буде вже третє резюме на роботу в університеті, яке я посилаю в Чехії. Виграє той, хто не здається. А ще - відчиняють тому, хто стукає.
А в той же час, я ще не написала статтю і кожного дня ходжу на роботу в центр графічного папіру.
Ну, в цьому вся я.
А ще шалено висне комп, тре шось з цим робити.
ну так. 

пʼятниця, 14 вересня 2018 р.

Здається, що всім відома і банальна фраза, але починаю її розуміти -
якщо хочеш мати те, чого не мають інші - роби те, чого не роблять інші.
не знаю, чи це зробить мене щасливою, але по великому рахунку, я щіслива вже і зараз.
єдине - я хочу використовувати свої унікальні можливості і розвиватись.
шукати те, де я буду потрібна. те, в що я буду вірити. створювати щось своє і вести інших люде й за собою. так!

І можна написати різдвяну книжку, як подарунок.
а до того - випустити картки з російської, щоб щось заробити.
почнемо зі ста коробок. так, я в них вкладу заощаджені гроші.
так, я в це вірю. так, я вірю в себе і тих, хто зі мною.
так!

неділя, 25 березня 2018 р.

можливоб цей вечір стане важливим.
почала канал з наглійською.
поки що не маю поняття, як його розвивати, але надіюсь, що все получиться.
починаю навчатись нового. починаю вкладати в себе час. на майбутнє.
будую свій імідж.
хай це буде не лише для заробітку, але й для тих, які не мають часу і грошей для вивчення англійської. просто ділитись, як з друзями.
так. з Тобою!
розказувати Тобі.
Хоча Ти і так все знаєш ;)

вівторок, 7 листопада 2017 р.

I thought that this year I would surprisingly survive with out any autumn depression. But unfortunatelly I was mistaken. Yesterday I felt terrible. So this morning I've decided that I have to fight that feeling of unsatisfaction and laziness somehow.
So what do you think is the best method to overcome depression? Food ;)
I decided to cook something I have never cooked before. You know that I like cooking. But it can't compare with my love for traveling. So, here it goes - the combination of these two - my first homemade hummus :) . I admire ethnic cuisine <3 Any suggestions what dish should be next ;) ?
подумала про те, що можна було б зробити листівки з кухнею Оломоуцкого краю.
домовитись з людьми, пофотографувати.
написати рецепт. зробитит серію чеською і англійською.
і промувати, як найкращий сувенір.
легкий в транспортуванні. довговічний.
і можна разом весело провести час, готуючи страви з листівки.
ось так.
вже то якось бачу.
і темно сині стрічки з гранатовими.
і білі.
в кольорах чеського прапору і герба Оломоуца.

хочу!!!
треба робити.

і писати блог про мови, подорожі і кулінарію.
можна почати з інста, а потім перейти на лонг-ріди і фб- ютуб.

а ше можна зробити мовну школу в інста. он-лайн. а шо. може хоча б так спробувати. 

неділя, 5 листопада 2017 р.

ага, ще дещо згадала.
довчитись можна з політики або соціального меджменту або ж чогось подібного.
ну і, звичайно, набирати відповідного досвіду.
наприклад, так як було в Швейцарії з Тезе.
або зараз буде в Простєйові.

от так шось подумалось, шо я б могла працювати в UNICEF.
а ще могла б зробити постдок, або якийсь інший рівень навчання з education.
може навіть у Швецію. шо ж я дарма мову вчу.
треба шукати якусь стипендію.
і треба вчити французьку та арабську.
поки план зрозумілий :)
Господи, допомагай, якщо це моя дорога.
знаю, що легко, може, й не буде. але я готова працювати.
Так.

середа, 1 листопада 2017 р.

висне інтернет.
а тут пропонують написати роман.
за листопад.

а ще вийшла нова книга байдака.
якась заздрість.
може і біла.

не особливо прдобається, як він пише,
але ж пише.
і в кінці кінців - продається.

поблікація - ось що зробить тебе письменником.

ніколи не думала про роман.
все ж ближче поезія або драма.
але що, якщо спробувати?
що, якщо зараз?
якщо це саме той листопад, коли потрібно почати працювати.

почну сьогодні. не знаю про що, але почну.

субота, 21 жовтня 2017 р.

Птахи слухали наших розмов. Влтава кожною краплею записувала спогади і несла далі ті, які ми колись вип'ємо у запашній каві. А на березі чАйки і вОрони грали у шахи. Дотик не рук, а кроків по бруківці. Танець поглядів.

четвер, 19 жовтня 2017 р.

за півгодини мені 25. за 25 мені півстоліття.

той час, коли вже можна й не питати.
той час, коли все ще вагаюсь.

сьогодні в голові проминали думки про майбутню квартиру в Оломоуці і про можливе стажування в Данії. Якщо серйозно, то все можливо. І навіть не потрібно обирати зараз.
Здається, що саме в цей рік потрібно багато планувати, бо багато усього змінюється. Але може це саме час для того, щоб жити одним днем. Це не означає жити бездумно, це означає відчувати цей день як останній, людити його і радіти новому шансу.

І використовувати можливості. З вдячністю.

Господи, в мене зараз є найважливіше - Ти, батьки, брат і Іра. Вони далеко, але Ти завжди поряд. Дякую за те, що Ти є в мене, що Ти є в людях біля мене.

Дякую, що створив мене!
Твоя.

понеділок, 16 жовтня 2017 р.

сьогодні думала про те, чим я займаюся з радістю.
зрозуміла, що подорожами, навчанням, мовами і пошуком інформації. також дуже люблю навчати і говорити з людьми.
ну от.
в тому напрямку і потрібно рухатись.
думаю про власний бізнес.
а чому б і не поділитись досвідом.
мені ж є що розказати.

29 країн.
4 країни, де я навчалась.
докторат.
багато мов.
майже 5 років досвіду навчання іноземних мов.

варто спробувати.

почати з блогу і лайф-хаків!

20 жовтня відвяткую своє день народження по-новому.
з першим постом у блозі.

субота, 14 жовтня 2017 р.


відчувати прохолоду ранку.
не боятись виходити в невідоме.
любити - не означає прив'язуватись до людей. любити - могти практикувати любов разом з кимось, дати їй можливість жити між вами, помітити її і відчути.

Господи, чому ж я так мучусь? та, бо він мені сподобався. та, бо цього разу було по-іншому.
але, здається, він абсолютно не звертає на мене уваги. а мене болить. а мені самотньо.
Господи, шо робити? скільки так буде продовжуватись? мені важко.
я хочу чистоти. я хочу знайти того, де Ти б міг бути на першому місці між нами.
Господи, як важко Тобі в цьому довіряти. я знаю, що я маю зробити вибір самостійно. знаю, що серцю не прикажеш. але мені самотньо. дуже самотньо. так хочеться нічого не вдавати.
мені потрібна підтримка. мені потрібний хтось, про кого можна думати, з ким можна ділитися моїми переживанням, тим, як я провела день. батьків уже не досить. я хочу любити.

пʼятниця, 13 жовтня 2017 р.

четвер, 12 жовтня 2017 р.

коли в нас була два перших ідеальних побачення, як таки і не були побаченнями... а зараз я вагаюсь, бо поняття не маю, що він відчуває...
я розумію, що далеко. і він, певно, розуміє...
не знаю.
хотіла б спробувати.
хочу пізнати його більше. бо здається, що він цікавий.
цікаво, а чи готовий він? чи взагалі чи я зацікавила його, як жінка? чи він просто бачить мене, як ще одну цікаву знайому?
такі зустрічі не забуваються... Каїр, Рим, Ватикан, Прага... Ми вже були з ним у 4 країнах. Уявляєш? В мене ще з ніким такого не було. І невідомо чи вже з кимось буде...

боюсь.

будь ласка.

я не люблю вокзалів... я боюсь не вернутись ....