До мене останнім часом заливають турки і азербайджанці, але то зовсім не моя парафія. При чому шо в прямому, шо в переносному значенні :)

статтю дописала. тепер можна очікувати стипендію на наступний рік. сім триста, може і вистачить, але хотілося б більше. чим би то зайнятись? знову вчити в школі? може. але я б хотіла спробувати англійську або польську. можна і російську, але побільше уроків. з грецькою, чесно кажучи, втомилась. бо я ж її толком не знаю. та й не використовую взагалі. важко обманювати людей, що я щось знаю, якщо я - так собі. але вчитель я хороший. єдине, в чому я впевнена і що вмію робити добре. я вмію пояснювати, я вмію слухати, я вмію заохочувати і надихати. так! потрібно цим користуватись частіше. надихати! всіма можливими способами. можна почати з соціальних мереж. я ж вмію писати. і хочу (що найважливіше!)!
все. менше музики - більше тексту. корисного контенту!
буду! хочу!
звіт через тиждень ;)

пишу статтю.
спробувати б бути крутим філологом і пояснити те, що думаю.
пояснити, чому я на стільки люблю смакові метафори і чому так ними  захоплююсь.
пояснювати ніби дитині. з блиском в очах, ніби для тих, кого люблю!!!

та пісня завжди грала в машині о. Мілоша. Вона мені завжди подобалась.
свобода вибору - це есенція любові Бога до людини.
можна співати, як для людини, так і до Бога. а найкраще - для обох разом.
люблю!

Господи, чому я так все відкладаю, чому я боюсь ділитись тим, про що я думаю, тим, про що хочеться сказати. Я просто не люблю себе, не вірю в те, що я можу зробити щось гідне і це може сподобатись іншим. Хоча насправді іншим взагалі не має ніякого діла до того, що я роблю, не так ж

Господи, допоможи мені навчитися любити себе так ,як мене любиш Ти! Тоді я зможу по-справжньому любити інших, усвідомлюючи свою власну цінність!
Дякую!

http://dyvensvit.org/statti/rozmovy/1006734/

Мамну!
Господи, перебуваю у вічній вдячності Тобі!

"Я маю одну особливу молитву: «Дякую, дякую, дякую». По-ліванськи «мамну». Але у нас, в Лівані, «мамну» відрізняється від «дякую». «Дякую» – це дієслово, акт подяки і все. А ліванське слово – це дієприкметник: «Я перебуваю у стані подяки вашій особі»; «Я є вдячний». «Я є», отже, вдячність – це стан. Ви розумієте? Стан подяки. «Мамну». Я молюся «мамну»10 тисяч разів на таємницях Розарію, починаючи від Благовіщення до Коронування Діви Марії.

А в яких намірах? Їх п’ять.Перший – за всіх священиків і богопосвячених осіб, від Папи й до найменшого брата, за всі чернечі ордени, чоловічі й жіночі. Я починаю від Австралії, говорю 100 разів «дякую, дякую, дякую» за всіх австралійських священиків. Потім Азія, Європа, Африка, обидві Америки. Для кожного етапу, кожного з континентів – це перший намір. Друга таємниця – Захарія та Єлизавета – за всіх батьків та матерів. Роблю ту саму подорож світом. Третій намір – за всіх дітей, підлітків, молодь. Четвертий – за всіх старих людей, таких, як я, і за всіх хворих, у них вдома та в лікарнях.

Молюся, так само йдучи цілим світом і дякуючи. А п’ятий намір? Як ви думаєте, який він? Закого ще я молюся «дякую, дякую, дякую»? За всіх керівників держав, усіх військових, армії, депутатів, міністрів – тих людей, що мають відповідальність у державі. За все, що робить країну незалежною. "

Зрозумівши теорію метафор, ми можемо передбачувати творчі ідеї.
А так і є.
Я ж почала вивчати лише смакові метафори і тепер постійно їх всюди зустрічаю. Всюди! В інтернеті, в друку. В різних мовах!
Господи, а може ще не все втрачено і я таки щось принесу для науки, для лінгвістики, для мислення, філософії і творчості.
Дякую, що вселяєш віри в себе.
Дай мені сили не сумніватись, а йти дальше і не боятись того, що скажуть люди, ще перед тим, як я навіть і не пробувала їм хоча б щось пояснити.
Може те, що я роблю надихне когось на ще більші дослідження.
Чітко і ясно говорити що я роблю і для чого. Навіть якщо це звучить зовсім по-дитячому. А так і має звучати, щоб зрозуміли всі інші. Лакофф не побоявся піти проти всіх і я не буду! :)
Солодких снів ;)