вівторок, 28 червня 2016 р.



це так дивно – між нами ніякої близькості
тільки ці кілометри і різні умовні бар'єри
в обіймах твоїх я гойдався би наче в колисці
але замкнуто брами зачинено парки і сквери
і ніщо не римується – двері не входять в одвірки
і маршрути в квитках і сеанси підкреслено різні
навіть кров і любов ми розлили по різних пробірках
навіть слово і зойк все ніяк не вкладаються в пісню
це так дивно усе
бо щоденно
щонічно
ніколи
не виходжу із тебе як не виходять з запою
і хапаю мов риба повітря –
налякано
кволо:
дай дихнути тобою
дай ще раз дихнути тобою
© Іздрик

It’s so strange, there is no closeness between us,
only these kilometers and different conditional barriers
I would like to swing in your embrace like in a cradle
but all the gates to the parks are already closed
and nothing can match with rhyme, and doors do not fit their frames
and tickets for trips and for cinema are totally different
and even blood and love we managed to put into different vials
from our words and wail even song cannot be written
everything is so strange
because every day
every night
never
I will never escape from you, as I will not escape from much drinking
and I keep breathing like a fish
in fright
and weakly
let me breath you
let me breath you again

неділя, 19 червня 2016 р.

Реальность такова, что не столько важно наличие мужчины рядом,
сколько отсутствие идиота, который тянет из тебя все жизненные силы


четвер, 16 червня 2016 р.


По лініях наших долонь
шукаєм дорогу до раю.
Добігаєм до прірви 
і стрибаєм у безодню очей.
Твої, мов розлогий праліс -
манять затишком і прохолодою.
Мої, мов солоні хвилі -
граються сонцем і заколисують.
Мовчки по стежках ходимо,
що в долонях наших залишені.
Не здогадуємось, що хтось нами грається.
Що десь там є наш Карабас.

субота, 28 травня 2016 р.


Коли не хочеться нікуди виходити. Коли не хочеться нічого міняти.

Коли сидиш в Понорці, мовчки про себе рахуєш до трьох, підводишся і ідеш до нього.
Коли дві намагаєшся щось прокричати йому до вуха. Коли мовчки ідеш за ним повз всіх і виходиш на вулицю. Коли питаєш, як його звати. Коли він повертається на роботу. Коли він оглядається на тебе і ще одного, випадкового. Коли знаходиш в інтернеті його фото. Коли довго роздумуєш чи писати. Коли не чекаєш на відповідь. Коли чуєш, як мох починає ставати теплішим. (крапка).

вівторок, 24 травня 2016 р.

Вже скоро підходить до кінця перший рік навчання в Чехії. Часом мені здається, що я абсолютно нічого не роблю і не розвиваюсь, але потім, коли поцінаю оцінювати всі події, то розумію, що цей рік був досить насичений і справді потрібний.
* Я почала навчання на доктораті. Ще до кінця не розумію для чого він мені, але моя тема мені подобається. Нехай я нею і не займаюсь повністю науково, але все ж це моє, це саморозвиток і самовираження!
* Я почала працювати. Серйозно працювати, офіційно :). Нехай і лише один раз в тижню, але грецька для мене - це справжній виклик. Завдяки цьому року я розумію, що викладання - це моє. Мені подобається проводити час з людьми, мені подобається ділитись своїм досвідом, поглиблювати інтеркультурний діалог.
* Я зрозуміла, що різні проблеми з візами, страхівками і т.д. - це не так вже і страшно. Краще нічого не відкладати, бути впевненою і часом навіть впертою.
* Почала вивчати шведську і значно покращила чеську. Зрозуміла, що мови - це моє!
* Почала перекладати. Поки що важко щось оцінювати, але мені подобається. Хотіла б присвячувати цьому більше часу! Надіюсь, що книжку я завершу швидше, ніж вишивку :). Хоча і вишивку варто було б вже завершити.
* Навчилася сама планувати подорожі. Іспанія, Литва. Зараз ще і Грузія.
* Навчилась не боятись представляти себе і пропонувати допомогу. BeInternational, театр, Нератов.
* Навчилась витрачати гроші на важливі покупки. Купила телефон. Ну і заробляти ці гроші також навчилась.
* Знайшла людей, з якими мені добре,з якими мені добре молитись - Міхалське сполчо.
* За цілий час навчання не їла м*яса і почуваюсь прекрасно.
* Знайшла постійний транспорт додому-здому.
* Почала більше писати, здається. Пішла на курси письма від Прохаська.
* Покращила спілкування з батьками. Стала з ними більше відверта.
* Танцювала. Але лише в першому семестрі. Хотілося б більше.
* Вчила англійську і писала академічні тексти. Навіть таке було :)
* Більше часу спілкуюсь з Ярусею.
* Перестала пити щодня каву. Почала пити більше води і овес.
* Мінус! Надто багато часу проводжу в інтернеті.


Плани на наступний рік:
* Знайти додатковий дохід. Переклади, репетиторство, редагування, копірайтінг, блешаки і мило/листівки/кекси.
* Продовжувати вчити шведську.
* Почати писати проект.
* Писати частіше і публічно.
* Провести воркшоп, читання або виставку. Не боятись показати себе такою, яка я є. Не боятися просити допомоги.
* Захистити диплом. Поїхати на конференцію. Опублікувати наукову статтю. Поїхати до Польщі на дослідження і опрацювання анкет.
* Більше залучатися до життя Оломоуца і знайомитись з "потрібними" людьми.
* Почати вести блог або ж і влог. Ділитись з людьми інформацією. Усно, письмово і в живу!
* Більше працювати над латиною і грекою. Більше читати, писати і аналізувати до докторати.
* Виражати себе. Творити!
* Танцювати! Або займатись спортом.
* Більше читати. Більше часу проводити на вулиці.
* Працювати щодня! Вести щоденник досягнень!
Так деколи є, що ти щось придумаєш, хтось поширить твою ідею, інші її підтримають, а ти потім сам не можеш в цьому взяти участь.
Так і з пікніком в середу. Всі можуть прийти, окрім мене. А я так хотіла на пікнік :(
Навіть не можу собі уявити відчуття Стіва Джобса, коли його вигнали з компанії, яку ж він сам і створив.
Треба розуміти, що все, що ми створюємо на цій землі не є нашою власністю!