стільки думок різних сьогодні...

* яке відчуття в людини, яка боїться слави і в той же час її пісня прослуховує мінімум 113 мільйонів людей? які взагалі виникають відчуття, коли твою творчість слухає стільки людей...
де взяти відваги  і натхнення, що так писати?.. це досвід і практика чи талант? чи одне і друге разом взяте?

*а ще сьогодні зрозуміла, що пошук рецептів, склад їжі і саме приготування приносять мені більше задоволення ніж написання диплому... можливо, я щось в певному моменті зробила неправильно? не ту дорогу обрала? але я вірю, що ще нічого непізно!

поки осердно і з пристрастю (так, і таке буває :) ) нарізала зелень, часник і терла моркву, моя сочевиця десять раз перегоріла... погано, що кухня так далеко, але з другої сторони і я - якась недалекоглядна... з великими зусиллями, але таки віддраяла кастрюлю... спробую зробити мій перший фалафель завтра... я  - така я...

диплом... диплом також спробую зробити завтра ;)
можливо, я просто вже маю всього вдосталь в плані класичної філології... я розумію, що це зовсім не кінець... це навіть і не початок... але, може, я створена для чогось іншого?
але для того, щоб це зрозуміти, треба пер ша все пробувати. JUST KEEP SWIMMING! не потрібно про це забувати! just keep swimming!!!

*а ще завтра починаю школу... казала с. Ева, що все буде добре ;)

*а ще хочеться, щоб був хтось, з ким би було можна цим всім поділитись...

*а ще в мамочки сьогодні День народження. Господи, дякую, що дав їй дар віри і що вона змогла з любов'ю і мудрістю мене виховати. дякую!!!

замість того, щоб вчитись і писати диплом, заповнюю заявки на два нові проекти...

помічаю проблеми зі здоров*ям, але так не хочеться того сприймати...

завжди мучить питання, а що якщо б я дізналась, що мені залишилось півроку, рік, два... чи я б продовжувала робити те, чим зараз займаюсь... чи я б щось змінила... що?

можливо, деколи "utter nonsense" є набагато важливіший ...

слухаю радіо Сковорода і пишу статтю для журналу про мій Еразмус досвід.
при цьому думаю про стажування в Швеції і про свій блог.
а зранку читала книгу Лівіна. така "ні до чого", як каже Яруся. (так міє говорити лише вона ;) )
все якось розкидано, але заодно гарно сплановано.
дякую, Таточко!

Його любов досконала, а ми так мало про неї знаємо...
Дякую за ангелів!

"запусти себя в кратеры моей души ..."

this world is so tiny.

на вулиці ще сонечко, мабуть, останнє у цьому році. але в повітрі вже чується осінь. і дзвони :) (але то так до теми Дня Св. Вацлава).

знову Оломоуц. знову прекрасний настрій. якшо не звертати уваги на проблеми інших людей. якшо насолоджуватись самотністю в місті. надихатись!

ще стільки незакінчених справ, а всередині визріває передчуття чогось нового - нового початку! чудового початку!

хочеться писати. або ж робити щось творче.

як добре, що є люди, які надихають. сьогодні це Бєглов і Енгельбрехт/ова!

музика: радіо Сковорода

така тепла, така літня осінь!