Господи, він відійшов далеко від людей, абсолютно ніхто не бачив його шедевру, але він продовжував працювати кожен день не покладаючи рук.
так і ми маємо молитись - кожен день, зі всією віддачає, коли ніхто не бачить...

Господи, хочу написати рефлексії над 2015 роком і сформувати цілі, плани і мрії на 2016 ;-)
вже скоро... :)

сьогодні проходив повз мене хлопчик з різким запахом деколону.

згадала дитинство і кольорові фломастери :)

а ше зрозуміла, що читаю "короткі історії..." чомусь з іронією, а подекуди і з сарказмом.
звичайно, їм бракує мовних засобів для вираження емоцій, але тут йдеться не лише про форму.

зміст, чомусь місцями також банальний до неможливості :-/

За найдавнішу писемну пам'ятку нідерландської мови вважають вірш, що його написав чернець із Західної Фландрії приблизно в 1100 році. Текст вірша містить три рядки, два останні з них римуються:

hebban olla vogala nestas hagunnan

hinase hi(c) (e)nda thu

uu(at) unbida(n) (uu)e nu

Переклад українською:

Усі птахи стали звивати собі гнізда

Окрім нас із тобою.

Чого ми тепер чекаємо?

Nie ma co nigdzie jechać
Nigdzie się poruszać
Chyba, że Cię do tego
Niemoc życia zmusza

Czy Ci się tutaj uda
Czy Ci się nie uda
Czy Cię byt zaciekawi
Czy Cię strawi nuda

Pomyśl, że o tym nigdy się nie dowiesz
Jeśli wszystko zostawisz i pojedziesz sobie

ніколи не відомо що було б, якщо б я залишилась вдома, на Україні...

коли говорю з мамою, то завжди говорю про зарплату в півтори тисячі гривень...

але насправді є ще стільки цікавих речей. Україна - це простір для творчості. нехай і дуже обмежений, але все ж - для ТВОРЧОСТІ. можливо, я колись повернусь. ніколи не відомо. зараз треба рости, набиратись сили і знань. а потім - побачимо...

Może lepiej by było, kto by to ocenił
Gdybym rzucił to wszystko, miejsce bycia zmienił
Mogłem jechać, wyjechać i stąd się oddalić
Ale jednak zostałem z tymi co zostali

Господи, дякую Тобі за те, що могла сьогодні нікуди не поспішати. за те, що мала що їсти. за запах кави. за читання. за о. Шустака і його відео. за пресолодке лізатко від Миколая на зумбі :). дякую за ще один благословенний день!

Твоя В.

і ще забула написати, що я себе не впізнаю...
я в Чехії стала зовсім інша...
тиха сіра норушка...
шось таке, як було колись в школі...
коли б вже нарешті прийшов той час, щоб я ожила...
була собою...
повна життя!

спробую говорити те, що думаю...
не боятись...
і з серцем повним любові!

вірю!

знову картинка вибрана на осліп з папки "картинки"...
Господи, невже це Ти так зі мною розмовляєш ;-)
кажуть, що інтуїція - це Твій голос...

знаєш, я рідко коли пам*ятаю як саме я познайомилась з людьми, як я побачила я їх перший раз у житті...
таке буває рідко, але пам*ятаю я це дуже довго... можливо і назавжди...

пам*ятаю, як вперше побачила Олега. ця вся історія була дуже складна, але це була моя маленька перемога, жіноча перемога. та, я писала. та, я дзвонила. та, я сиділа вдома і захлиналась в сльозах. та, було важкою. та, далеко від дому і абсолютно нікого знайомого або близького. та, скайп не допомагав. та, з Любчиком все пішло шкереберть. але це була перемога, моя маленька жіноча перемога...
пам*ятаю, коли розрядився телефон, стерся номер телефону, коли ходили в темноті між будинками по незнайомому місті. пам*ятаю те відчуття, що я повинна оглянутись. пам*ятаю те тихе і невпевнене "дівчата" від Сані. і пам*ятаю Олега, який стояв поруч - спокійний і впевнений.

а також пам*ятаю Дні довіри в Остраві. суботу. ранкову молитву. сиділа за братами, ліворуч від вівтаря. оглянулась на людей і побачила трошки дальше від мене, посередині дреди, чорні дреди і цікавого хлопчика. потім кожного разу дивилась за ним і шкодувала, що немає жодного приводу, щоб з ним заговорити. а потім була неділя. стояла і говорила з Марком і Марленою. а потім підійшов він і почав з Марком говорити. польською. після чого я запитала чи він з Польщі, а він запитав мене те ж саме. а лише тоді я зрозуміла, що говорю з ним, з тим, за яким раніше так пристально слідкувала. а потім зрозуміли, що він з Оломоуца, що він саме той "Тобіаш", про якого ми говорили з Іреною в Простєйові. а потім була молитва у домініканів. а потім я довго думала який конспект залишити - шведську чи грецьку. а потім залишила капелюх... так якось випадково ;). а потім був написаний мейл. а потім тиждень чекання. а потім рорати, а потім побачила його на вулиці. цікаво, чи він бачив мене. а сьогодні була служба. цікаво, чи думав він про мене хоча б п*ять хвилин. чи маю я хоча б якісь шанси? чи буде це моя маленька жіноча перемога? ю віл невер нов, іф ю віл невер трай! а ще мама щось відчувала. і тато, мабуть. і Іванка. але з Ванюхою, то все було аж надто очевидно :). а ше його світлі штани ;) а ше те, шо він зі мною говорив і раптом відійшов. подібна поведінка була в Олега на початку.
але не варто нічого порівнювати.
бути готовою почати все абсолютно від нуля. з чистого листка, як би це пафосно не звучало...

спробую.

Дякую Тобі! дякую за те, що живу. за те, що відчуваю!

Твоя В.

Господи, якшо чесно, то навіть не знала, шо тут писати, просто відчувала, що хочу, але абсолютно не знала що...
Картинку вибирала навмання, але таки вона сюди добре пасує.
чую, що ненавиджу запах мого крему для рук... та, він добре зволожує, але той запах просто нереально терпіти. треба піти помити руки. так і в житті, деякий запах просто нереально терпіти, незважаючи на всі інші переваги.
зрозуміла, що я надто покладаюсь на правили 'just keep swimming'. можливо, мені потрібно почати ставити собі цілі? а то я просто пливу. і покищо не дуже добре розумію куди. навіть не розумію чи за, чи прото течії...
фу, але й запах. йду мити руки... почекай :)
а все через те, що перший раз я пошкодувала сто корон на нормальний крем для рук з мануфактури.
от так я і все життя...
надіюсь, що колись таки навчусь себе шанувати.
Господи, дай мені, будь-ласка, людей, які б мене любили і підтримували. так, щоб я нарешті почала себе поважати. Або допоможи мені цих людей почути, якщо вони вже є в моєму житті.
а ще я зрозуміла, що дуже люблю танець. Ну справді, ну дуже-дуже! Але цікавий момент в тому, що по-справжньому я танцюю лише сама з собою, у пустій кімнаті.
А пам'ятаєш, як я була маленька і танцювала, шалено танцювала, сама у залі. на тому жовтому коврику, з плямами від вина під столом. як я крутилась у колі між класичною лаковою радянською стінкою і не менш радянським диваном? я пам'ятаю. а ще пам'ятаю, як я уявляла, що в мене на руці є браслет із трави, такий просто сплетений зі свіжих зелених травинок. і що в цьому браслеті вся моя сила, в цій тоненькій зеленій смужечцію. що завдяки ньому я живу, і що завдяки силі, яку він мені дає, я можу допомагати іншим людям. тоді для поняття 'допомагати іншим' і 'жити' були абсолютно тотожними. Ти ж пам'ятаєш, правда?
а що сталось тепер? по-моєму, моя маленька внутрішня дівчинка так і не виросла. але появляється вона лише тоді, коли нікого живого немає поруч. напевно, вона боїться людей. зрозуміло лише одне - вона боїться гучних компаній.
а пам'ятаєш, як я собі уявляла, що в шаленому танці я гублю цей магічний браслетик. що тоді, пам'ятаєш? тоді появлявся якийсь юнак (так, саме не чоловік, і не хлопець, просто юнак), такий недоторкано чистий, але такий впенений, мужній і відважний, який мене рятував. який знаходив такий потрібний мені браслет і повертав його. але ж звідки він знав, що саме мені потрібно? звідки він знав, що цей браслет належить саме мені? моя дитяча голова тоді про це не думала, але я була впевнена, що в моєму неземному світі все саме так.
пам'ятаю, що я мала також подруг, які представляли різні стихії. але все ж найважливішими залишались браслет і той чарівний спосіб, в який він повертався до мене знову.
Господи, але це все відбувалось лише тоді, коли я залишалась сама. мабуть, я тоді залишалась з Тобою, так?
а зараз коли я танцюю, я знову танцюю сама, або ж уявляю кожного разу все інших людей. або якщо бути точнішим, щоразу інших хлопців (вже не юнаків, мабуть, вони просто втратили ту чарівність, якою я їх наділяла в дитинстві). будучи маленькою дівчинкою я просто уявляла ідеал, несвідомо чи підсвідомо - не знаю.
тепер же все так приземлено... а мені далі бракує зеленого браслету. такого зі свіжих травинок, просто заплетених косичкою.
я зараз буду плакати і знову себе шкодувати, але що ж мені ще залишається.
Господи, довіряю Тобі!

Мій день рідко коли починається о 5:15... Але воно того варте!

Починати день з Богом - це найкраще, що ми можемо зробити для нас же самих.

Господи, ти знаєш, як мені важко було сьогодні вислуховувати всі монологи на філософії.
Чому вони не відчувають, що ти їх любиш? А ти ж їх любиш так само, як і мене, я просто в цьому впевнена. Ти так же чекаєш на них щодня, як і обдаровуєш мене Своєю любов'ю щоранку!

Дякую Тобі за Естер! Це було дуже мило ^_^ Саме таких щирих і душевних уроків мені бракувало. Надіюсь, що я зможу її навчити чогось хорошого, і не лише російської :)

Зараз збираюсь на пунчовку зі співробітниками. Дивне це відчуття, коли знаходиш роботу не ждано-не гадано і треба хоч-не-хоч вливатись в колектив. Але надіюсь, що мені сподобається :)

Господи, дякую Тобі за ще один чудесний день разом з Тобою!
Дай, будь ласка, сили і витривалості, щоб показати іншим Твою безмежну любов до цілого людства! Я знаю, що я це зможу. Варто лише посміхатись і любити всім своїм серцем і душею :) !

Господи, дай мені бути собою, не зважати на рамки і обмеження інших людей. Просто собою, такою, якою я є, такою, якою я хочу бути!

Дякую!
Твоя В.

Господи, то справді, певно, має бути хтось такий же weird, як я...

мене, певно, не так легко зрозуміти і любити...
але ж Ти любиш!!!
тому не все так безнадійно :)

дякую, що сьогодні показав мені справжню любов!
це так мило було йти за парою стареньких, які повільно йшли, розмовляли і тримались за руки...
цікаво, як вони познайомились? цікаво чи було щось таке, що їх розділяло, але вони це пройшли разом?

а та незряча дівчина, яка гуляла ввечері з собакою біля гуртожитку. ця любов така щира і віддана! їй важко ходити, але вона виходить ввечері на вулицю, щоб його вигуляти, а він йде тихо і покірно, не відволікається ні на що - лише для того, щоб її вести по вулиці. мабуть, саме такою є справжня Любов!

казав Шустак, шоб слухати, шоб стати сьогодні вухами... спробую.

п.с. він цікавий. він мені подобається. він ініціативний, творчий, Тебеслухаючий...

ой, прочитала про умілєніє і так смішно стало :)))))
я, така я :)
мої улюблені птахи мене ніколи не покинуть :D